Ковжун Павло Максимович
КО́ВЖУН Павло Максимович (псевдоніми: Марія Пеньковська, Половчанський М., Тамарин П., Фосняк К., Холмищанин; 03(15). 10. 1896, с. Костюшки Овруцького пов. Волинської губ., нині с. Велика Фосня Овруцького р-ну Житомирської обл. — 15. 05. 1939, Львів) — живописець, графік, мистецтвознавець. Учасник першої світової війни. У Києві закінчив художнє училище (1915), навчався в Українській академії мистецтв (1919–20; майстерня Г. Нарбута). Відтоді — у Галичині. 1920 — редактор журналу «Їжак» (Станіслав, нині Івано-Франківськ). 1922 переїхав до Львова. Редактор газети «Назустріч» (1927), журналу «Мистецтво» (1932–36). У 1931 — подорож до Франції, Італії, 1937 — до Берліна (виступав із лекціями в Українському науковому інституті). Учасник міських, міжнародних художніх виставок від 1913. Розписав понад 10 церков у Галичині, зал у Львівській богословській академії. Створив низку знаків для львівських видавництв (1921–25). Співзасновник першого Київського футуристичного мистецького гуртка, Гуртка діячів українського мистецтва (1922–26) та Асоціації незалежних українських мистців (1931–39) у Львові. Автор розділу «Окраса книжки й пояснення вінєм» у книзі «Пражерело українського релігійного світогляду» К. Сосенка (Л., 1923), статтю «Неопубліковані праці Г. Нарбута» // «Нові шляхи», 1929, № 1. Уклав каталог «Василь Крижанівський. Акварель. Гуаш. Темпера. Олія. Рисунки. Декоративні проекти» (Л., 1930). На головному корпусі Калуського училища культури (Івано-Франківська обл.) К. встановлено меморіальну дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Сільські хати», «Бориславський мотив» (обидва — 1920-і рр.), «Дзвіниця» (1923), «Зимовий сад» (1926; 1935); обкладинки — до книг «Великий шум» (1922), «Як Юра Шикманюк брив Черемош» (1923), «Лис Микита» і збірок «Казки» І. Франка, «Соняшний промінь» Б. Грінченка, «Тайна танцю» В. Бобринського, «Оповідання Південного моря» Дж. Лондона, календаря товариства «Просвіта» на 1924 р., альманаху «Золоті ворота» (усі — 1923), «Календаря безжурних хвилин “Веселка”» (1925), журналу «Культура», пісенника «Трембіта» (обидва — 1927), «На святого Миколая» І. Малицької; екслібриси — М. Обідного, С. Семчука (обидва — 1923), О. Петрійчука, В. Мудрого, В. Дорошенка, М. Рудницького, К. Гриневича (усі — 1925), Т. Бардаха (1926), М. Матисака (1927), М. Семенка (1929), М. Музики (1930), митрополита Андрея Шептицького (1930-і рр.), І. Кедрина, С. Гординського (обидва — 1931), Р. Пашківського (1932), М. Терлецької (1933), Є. Храпливого (1934); проєкт плаката до 1-го конгресу українських інженерів (1932); знак архієпархової ради католицької акції Української мужеської молоді (1934).

