КО́ВЖУН Павло Максимович (псевдоніми: Марія Пеньковська, Половчанський М., Тамарин П., Фосняк К., Холмищанин; 03(15). 10. 1896, с. Костюшки Овруцького пов. Волинської губ., нині с. Велика Фосня Овруцького р-ну Житомирської обл. — 15. 05. 1939, Львів) — живописець, графік, мистецтво­знавець. Учасник першої світової війни. У Києві закінчив художнє училище (1915), на­вчався в Українській академії мистецтв (1919–20; майстерня Г. Нарбута). Від­тоді — у Галичині. 1920 — редактор журналу «Їжак» (Станіслав, нині Івано-Франківськ). 1922 пере­їхав до Львова. Редактор газети «Назу­стріч» (1927), журналу «Мистецтво» (1932–36). У 1931 — подорож до Франції, Італії, 1937 — до Берліна (ви­ступав із лекціями в Українському науковому ін­ституті). Учасник міських, між­народних художніх ви­ставок від 1913. Роз­писав понад 10 церков у Галичині, зал у Львівській богословській академії. Створив низку знаків для львівських видавництв (1921–25). Спів­засновник першого Київського футуристичного мистецького гуртка, Гуртка діячів українського мистецтва (1922–26) та Асоціації незалежних українських мистців (1931–39) у Львові. Автор роз­ділу «Окраса книжки й поясне­н­ня вінєм» у книзі «Пражерело українського релігійного світо­гляду» К. Сосенка (Л., 1923), ста­т­тю «Неопубліковані праці Г. Нарбута» // «Нові шляхи», 1929, № 1. Уклав каталог «Василь Крижанівський. Акварель. Гуаш. Темпера. Олія. Рисунки. Декоративні проекти» (Л., 1930). На головному корпусі Калуського училища культури (Івано-Франківська обл.) К. встановлено меморіальну дошку.