Новиков Міхай

НО́ВИКОВ Міхай (Novicov Mihai; 27. 08. 1914, Одеса — 09. 11. 1992, Бухарест) — румунський літературознавець, письменник. Закін. матем. (1933) та філол. (після 2-ї світової війни) факультети Ясського університету (Румунія). Брав участь в антифашист. та соціаліст. рухах, за що 1934–44 був ув’язнений. Викладав на каф. російської мови та літ-ри Бухарест. університету (1949–79). Секр. СП Румунії (1945–53), голова Асоц. славістів Румунії (1978–90). Досліджував румун.-рос.-укр. літ. зв’язки, зокрема творчість Т. Шевченка. Автор передмови «Taras Şevcenko» («Тарас Шевченко») до 3-го вид. віршів укр. поета румун. мовою «Poezii» («Поезії», Бухарест, 1960), в якій зазначив, що Т. Шевченко — перший укр. поет світ. значення і що його твори належать до найкращих поезій світ. літ-ри (проаналізував, зокрема, поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «Неофіти» та ін.). У ст. «Творчість Т. Г. Шевченка в Народній Румунії» («Радянське літературознавство», 1960, № 3) Н. уперше в румун. літературознавстві порівняв висвітлення теми спіл. боротьби молдован і українців проти турец. поневолення в 16 ст. у творчості укр. поета і М. Садовяну, акцентував увагу на своєрідності худож. інтерпретації образу Івана Підкови в однойм. поемі Т. Шевченка й романі «Şoimii» («Соколи», 1904) та «Nicoare Potcoavă» («Нікоаре Підкова», 1952) румун. письменника, також дослідив румун. переклади (В. Тулбуре) поезії Т. Шевченка та розвідки про укр. поета румун. дослідників (Е. Бенюк, Т. Ґане та ін.). Поміт. внеском у румун. шевченкіану є ст. «Наследие Т. Г. Шевченко в Румынии» («Научные доклады высшей школы. Филологические науки», 1964, № 2; у співавт. з В. Чобану), що є першою спробою порівнял. аналізу ідей. змісту поезії Т. Шевченка і творчості румун. поетів Ч. Боліака, А. Деперецяну та Г. Кошбука, в ній простежено також шляхи проникнення творів укр. поета до румунів. У твор. доробку — проза з автобіогр. елементами, мемуари, поезія.

К. М. Манолаке