НО́ВИКОВ Міхай (Novicov Mihai; 27. 08. 1914, Одеса — 09. 11. 1992, Бухарест) — румунський літературо­знавець, письмен­ник. Закін. матем. (1933) та філол. (після 2-ї світової вій­ни) факультети Яс­ського університету (Румунія). Брав участь в антифашист. та соціаліст. рухах, за що 1934–44 був увʼязнений. Викладав на каф. російської мови та літ-ри Бухарест. університету (1949–79). Секр. СП Румунії (1945–53), голова Асоц. славістів Румунії (1978–90). Досліджував румун.-рос.-укр. літ. звʼязки, зокрема творчість Т. Шевченка. Автор перед­мови «Taras Şevcenko» («Тарас Шевченко») до 3-го вид. вір­шів укр. поета румун. мовою «Poe­zii» («Поезії», Бухарест, 1960), в якій за­значив, що Т. Шевченко — перший укр. поет світ. значе­н­ня і що його твори належать до найкращих поезій світ. літ-ри (про­аналізував, зокрема, поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «Неофіти» та ін.). У ст. «Творчість Т. Г. Шевченка в Народній Румунії» («Радянське літературо­­знавство», 1960, № 3) Н. уперше в румун. літературо­знавстві порівняв висвітле­н­ня теми спіл. боротьби молдован і українців проти турец. поневоле­н­ня в 16 ст. у творчості укр. поета і М. Садовяну, акцентував увагу на своєрідності худож. інтер­претації образу Івана Під­кови в однойм. пое­мі Т. Шевченка й романі «Şoimii» («Соколи», 1904) та «Nicoare Pot­coavă» («Нікоаре Під­кова», 1952) румун. письмен­ника, також дослідив румун. пере­клади (В. Тулбуре) поезії Т. Шевченка та роз­відки про укр. поета румун. дослідників (Е. Бенюк, Т. Ґане та ін.). Поміт. внеском у румун. шевченкіану є ст. «Наследие Т. Г. Шевченко в Румынии» («На­учные до­клады высшей школы. Филологические науки», 1964, № 2; у спів­­авт. з В. Чобану), що є першою спробою порівнял. аналізу ідей. змісту поезії Т. Шевченка і творчості румун. поетів Ч. Боліака, А. Деперецяну та Г. Кошбука, в ній простежено також шляхи проникне­н­ня творів укр. поета до румунів. У твор. доробку — проза з автобіогр. елементами, мемуари, поезія.