НО́ВИКОВ Євген Єрмола­йович (17. 02. 1926, м. Великі Луки, нині Псков. обл., РФ — 19. 11. 1994, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — гірничий інженер-електромеханік. Доктор технічних наук (1976), професор (1981). Державні нагороди СРСР. Закін. Дні­проп. гірн. ін­ститут (1948). Працював 1948–52 на комбінаті «Кузбасвугі­л­ля» (РФ); 1953–56 — на гірн.-добув. під­приємствах Румунії; 1957–59 — на комбінаті «Тулавугі­л­ля» (РФ); 1962–91 — в Ін­ституті геотех. механіки АН УРСР (Дні­пропетровськ): 1967–70 — вчений секр., 1970–75 — завідувач від­ділу динаміки та міцності гірн. машин, 1975–91 — завідувач від­ділу фіз.-мех. основ гірн. транс­­порту. Здійснював дослідж., роз­робле­н­ня та удосконале­н­ня засобів рудник. транс­порту. Роз­робив методи ви­значе­н­ня динаміч. навантажень, що діють на шахт. рухомий склад, елементи рейк. шляху, осн. вузли стрічк. і скребк. конвеєрів.