Розмір шрифту

A

Ковзанярський спорт

КОВЗАНЯ́РСЬКИЙ СПОРТ — змага­н­ня зі швидкісного бігу на ковзанах на класичні ди­станції 500, 1000, 1500, 3000, 5000 метрів для жінок та 500, 1000, 1500, 5000, 10 000 метрів для чоловіків. Від 1924 К. с. — у про­грамі зимових Олімпійських ігор (серед жінок — від 1960). У 1892 створено Між­народний союз ковзанярів (ISU), що нині нараховує 84 країни. 1952 засновано Федерацію К. с. України. Крім чемпіонатів та кубків світу з класичних дисциплін, проводять чемпіонати світу з багатоборства: жін. — 500, 3000, 1500, 5000 м; чол. — 500, 5000, 1500, 10 000 м; спринтер. — по 500 і 1000 м. У пн. країнах популярний марафон на ковзанах на стадіонах та натуральному льоду річок, озер, ка­налів.

Ката­н­ня на ковзанах здавна освоєно людьми. У Британському музеї в Лондоні зберігаються ковзани, на яких каталися у цьому регіоні майже 2 тис. р. тому. Такий самий вік ковзанів з приват. колекції почес. секр. ISU Г. Хес­слера (зна­йдені серед пальових споруд на Женев. озері у Швейцарії). 1948 у Казах­стані побл. м. Ку­станай археологи роз­копали ковзани на 1000 р. давніші. Проте найдревніші ковзани, яким 3200 р., зна­йдені побл. Одеси та зберігаються у місцевому археологічному музеї. Перші ковзани зроблені з кісток тварин, з часом у кістку чи дерево почали вставляти металеві полозки, згодом вони стали суцільнометал. з вузькою довгою полозкою від 40 до 50 см, щільно приклеп. до носка та пʼятки шкір. черевика. У такому взут­ті бігали понад 100 років. На­прикінці 20 ст. зʼявилися т. зв. клапси, у яких полозка має з черевиком шарнірне зʼ­єд­на­н­ня у носковій частині, а задня від­кидається під час поштовху і потім повертається пружиною у вихідне положе­н­ня. Такий механізм ковзана до­зволяє подовжити від­штовхува­н­ня та задіяти сильний литковий мʼяз для збільше­н­ня швидкості. Уперше «клапси» до­звол. на 18-х зимових Олімпійських іграх (м. Наґано, Японія, 1998). Найвищі результати спортс­мени показували на високогір. катках, де роз­ріджене повітря та лід з чистої гірської води сприяли роз­витку найвищих швидкостей. «Фабриками рекордів» називали катки у м. Давос (Швейцарія, 1560 м над р. м.) та «Медео» у м. Алмати (Казах­стан, 1691 м над р. м.), нині такими є гірські катки у м. Калґарі (Канада) та Солт-Лейк-Сіті (США). Сучасні технології до­зволяють будувати криті штучні ковзанки у будь-яких кліматич. зонах, тому К. с. пере­став бути прерогативою пн. країн. В остан­ніх чемпіонатах світу брали участь іспанці, мексиканці. На 21-х зимових Олімпійських іграх (м. Ванкувер, Канада, 2010) чемпіоном став чорно­шкірий спортс­мен Ш. Девіс.

Чемпіонати України з К. с. проводили ще до 2-ї світової війни, спортс­мени брали участь у всесоюзних змага­н­нях. Значний успіх українських ковзанярів повʼязаний з О. Гончаренком, який здобув зва­н­ня абсолютного чемпіона світу з багатоборства вперше серед радянських спортс­менів (1953, 1956, 1958; на 7-х Олімпійських іграх — 2 бронз. нагороди, м. Кортіна-дʼАмпец­цо, Італія, 1956). Ще 5 українських ковзанярів входили до Олімпійської десятки: Ю. Кондаков (5-е м.), Є. Солунський (9-е м.; обидва — м. Лейк-Плесід, США, 1980), Т. Тарасова (8-е м.), В. Лаленкова (4-е, 6-е, 8-е м.; обидві — Сараєво, 1984), Ю. Шульга (м. Ліл­лехам­мер, Норвегія, 1994, 10-е м.). 1976 у Києві від­крито «Льодовий стадіон» зі штуч. льодом на 400-метр. доріжці, що вивело К. с. у країні на вищий рівень. На стадіоні проводили чемпіонати світу, Спартакіаду народів СРСР, матчі СРСР–Норвегія, СРСР–НДР. Від­криті спеціаліз. школи та від­діл. К. с. у ДЮСШ і школах вищої спорт. майстерності (всього 19), де працювало понад 50 тренерів. У зимовій Спартакіаді України 1981 зі швидкіс. бігу на ковзанах боролися за першість 9 збір. команд областей України, 7 команд спорт. т-в, 202 спортс­мени. 1980 чемпіонами СРСР серед молоді стали Л. Пономаренко та Г. Колаєв та вві­йшли до складу збірної команди СРСР (тренери обох — І.Перчихін та Г. Перчихін). Абсолют. чемпіоном СРСР 1981 був харківʼянин Є. Солунський; рекордсменами світу серед юніорів — О. Антипов, В. Гук, Ю. Шульга, Р. Пападчук. В. Гук (тренери — Н. Богомолова та С. Патоков) здобув зва­н­ня чемпіона світу серед юніорів 1985 та 1986. У 1977 В. Бриндзей стала абсолют. чемпіонкою та пере­можницею на ди­станціях 500 та 1000 м чемпіонату світу; чемпіонами світу на окремих ди­станціях — Т. Шелехова, В. Лаленкова і Т. Тарасова; призеркою чемпіонату світу 1985 — І. Фатєєва (тренер — П. Фуфлигін). Чемпіоном СРСР на ди­станції 1500 м 1991 був Ю. Шульга (тренери — Г. та І. Перчихіни), який на остан­ніх Всесоюз. змага­н­нях у цьому ж році ви­грав велике багатоборство та встановив рекорд. Після роз­паду СРСР та глибокої кризи поч. 1990-х рр. зберегти штуч. каток у Києві не вдалося, що при­звело до зниже­н­ня результативності спорт. досягнень укр. ковзанярів. Не­зважаючи на це, українці не були аутсайдерами К. с. 1992 Б. Уваров пере­міг на чемпіонаті світу серед юніорів на ди­станції 5 км, 1994 С. Кон­стантинова здобула 3 золоті, 1998 О. Грищенко — 2 золоті медалі на європ. першостях серед юніорів. На 17-х (Ліл­лехам­мер, 1994) та 18-х (Наґано, 1998) зимових Олімпійських іграх Україна мала по 6 ліцензій, проте 1994 команда ковзанярів України скорочена до 2-х спортс­менів, 1998 — до 4-х. Востан­нє українці з К. с. брали участь у 19-х зимових Олімпійських іграх (Солт-Лейк-Сіті, 2002). Серед найві­доміших тренерів укр. К. с. — В. Желубовський (1-й тренер О. Гончаренка), О. Шелехов (тренер Т. Шелехової), Є. Авдєєв та Б. Корнілов (під­готували В. Бриндзей), В. Титов (під­готував В. Лаленкову), І. Чучмар (тренер Є. Солунського), В. Кулаков (тренер Т. Тарасової), по­друж­жя Г. та І. Перчихіних (під­готували Ю. Шульгу, О. Шульгу, С. Кон­стантинову, А. Фоміна, О. Грищенко; їхні дочки Ольга та Діана неодноразово були пере­можницями першостей та чемпіонатів України серед молоді, Діана брала участь в етапах Кубків світу 1995–97). В остан­ні роки спо­стерігається занепад К. с. в Україні. Його культивують лише в спеціаліз. школі та 2-х від­діл. комплекс. ДЮСШ у Києві, Київ. обл. та м. Шостка Сум. обл. В Україні немає жодного під­приємства, що виробляє ковзани. Спо­стерігається від­тік тренер. кадрів за кордон. Від 2000 проводять змага­н­ня ветеранів України з К. с. Призерами між­народних змагань серед ветеранів стали М. Вирлеєва, Т. Івченко, В. Папулов, Г. Перчихіна, Д. Прокопчук, О. Симоненко.

І. М. Перчихін

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2013
Том ЕСУ:
13
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Спорт
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
7309
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
749
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 11
  • середня позиція у результатах пошуку: 3
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 3): 181.8% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Ковзанярський спорт / І. М. Перчихін // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-7309.

Kovzaniarskyi sport / I. M. Perchykhin // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2013. – Available at: https://esu.com.ua/article-7309.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору