Ковилов В’ячеслав Володимирович

КОВИ́ЛОВ В’ячеслав Володимирович (справж. — Єжеченко; 28. 04. 1945, м. Хирів Львів. обл.) — прозаїк. Член НСПУ (1991). Закін. Харків. університет (1967), Літ. інститут у Москві (1978), С.-Петербур. університет (1992), Амер. інститут гіпнопсихотерапії (Нью-Йорк, 1997). Працював інж. циклотрона в Інституті фізики АН УРСР (1968–70); Інституті ядер. дослідж. (1970–73; обидва — Київ). Пише російською мовою. Дебютував 1976 оповіданням «Мать» у моск. ж. «Тверской бульвар, 25». Автор кн. повістей та оповідань «Маленький» (1982), «Благословение Леты», «Отчина» (обидві — 1988), «Плановая душа», «История» (обидві — 1991; усі — Москва), циклу оповідань про емігрантів «Именем — аэродром», «Смешанные люди», зб. «Пояс Гоголева» (своєрідно виклав погляд на сучасну медицину), роману «Нирмана-Читта» (відобразив власне захоплення давньоіндій. філософією), оповідання «При совещаниях штабов» (присвяч. чорнобил. темі та ідеї життєвості; усі — Київ, 2008). Проза К. іронічна, вражає концентрованістю почуттів, навантаженістю життєвим досвідом. Співпрацював зі Спілкою інвалідів України (брав участь у створенні майстерні з виготовлення ортезів на базі Інституту ортопедії та травматології НАМНУ) та Фондом милосердя і здоров’я України.

Завантажити статтю