КОВИ́ЛОВ Вʼячеслав Володимирович (справж. — Єжеченко; 28. 04. 1945, м. Хирів Львів. обл.) — прозаїк. Член НСПУ (1991). Закін. Харків. університет (1967), Літ. ін­ститут у Москві (1978), С.-Петербур. університет (1992), Амер. ін­ститут гіпнопсихотерапії (Нью-Йорк, 1997). Працював інж. циклотрона в Ін­ституті фізики АН УРСР (1968–70); Ін­ституті ядер. дослідж. (1970–73; обидва — Київ). Пише російською мовою. Дебютував 1976 оповіда­н­ням «Мать» у моск. ж. «Тверской бульвар, 25». Автор кн. повістей та оповідань «Маленький» (1982), «Благословение Леты», «Отчина» (обидві — 1988), «Плановая душа», «История» (обидві — 1991; усі — Москва), циклу оповідань про емі­грантів «Именем — аэро­дром», «Смешан­ные люди», зб. «Пояс Гоголева» (своєрідно виклав по­гляд на сучасну медицину), роману «Нирмана-Читта» (від­образив власне захопле­н­ня давньоіндій. філософією), оповіда­н­ня «При совещаниях штабов» (присвяч. чорнобил. темі та ідеї жит­тєвості; усі — Київ, 2008). Проза К. іронічна, вражає концентрованістю почут­тів, навантаженістю жит­тєвим досві­дом. Спів­працював зі Спілкою інвалідів України (брав участь у створен­ні майстерні з виготовле­н­ня ортезів на базі Ін­ституту ортопедії та травматології НАМНУ) та Фондом милосердя і здоровʼя України.