Новий Сад

Визначення і загальна характеристика

НОВИ́Й САД (Нови Сад) — місто в Сербії в колишній історичній області Бачка, адміністративний центр (2009–12 — столиця) Автономного краю Воєводина. Засн. у серед. 18 ст. як серб. поселення на протилежному від Петроварадин. фортеці березі Дунаю. 1748 імператриця Марія-Терезія дала поселенню лат. назву Neoplanta, що означає Н. C. Перебувало у складі Австр. (1804–67) і Австро-Угор. (1867–1918) імперій, Королівства сербів, хорватів і словенців (1918–29), Королівства Югославія (1929–41), Нар. респ. Югославія (1945–63), Соціаліст. федератив. респ. Югославія (1963–92), Союз. респ. Югославія (у складі Сербії та Чорногорії, 1992–2003), Держ. союзу Сербії і Чорногорії (2003–06), Сербії (від 2006). Протягом історії місто розвивалося як багатонац., тут проживають серби, угорці, словаки, русини, українці, хорвати, німці та ін. (за переписом 2011 — 341 625 осіб). Перші згадки про переселення русинів до Н. С., переважно з сіл Руський Керестур і Коцур, датовані 1766. У 1780 в місті засн. греко-катол. парафію, що наприкінці 18 — на поч. 19 ст. мала бл. 335 парафіян. 1820 зведено парафіял. будинок, 1838 завершено будівництво церкви св. апостолів Петра і Павла. 1862 з ініціативи пароха А. Лабоша (старшого) відкрито конфесійну школу (діяла до 1921). У 1895–98 у ній працював педагог і фольклорист М. Врабель. До поч. 20 ст. гол. осередком культур. життя русинів Бачки залишався Руський Керестур, після утворення 1918 Королівства сербів, хорватів і словенців Н. С., як адм. центр регіону, почав відігравати помітну роль в організації культурно-просвітн. і громад. діяльності русинів. 1919 у місті відбулися установчі збори Руського народного просвітнього товарист­ва, у подальшому тут працювала його філія (гол. осередок — Руський Керестур), 1924–30 друкували тижневик товариства «Руски новини». 1935 у Н. С. засн. парафіял. читальню і церк. хор, 1936 — театр. секцію. Після 2-ї світової вій­ни роль Н. С. як пром., фінанс. і культур. центру Воєводини зростала, що сприяло збільшенню міграції до міста русинів з навколиш. сіл і українців з Боснії. За переписом 1948, у Н. С. проживали 328, 1971 — 2103, 1981 — 2435, 1991 — 2800 русинів і українців, 2011 — 2160 русинів і 484 українці. У нових істор. умовах русини і українці, поряд з ін. нац. меншинами, отримали можливості для розвитку духов. цінностей і подальшого культур. поступу. Н. С. є важливим освіт. і наук. центром, де зосереджено установи, організації і навч. заклади русинів і українців Воєводини. Русин. мова — одна з державних у Автоном. краї Воєводина. Від 1960 у школах Н. С. здійснюють факультативне вивчення русин. мови з елементами історії і культури, 1995 години русин. мови запроваджено у дошкіл. установах. Від 1965 у Крайовому інституті з видавництва шкіл. підручників працює русин. редакція. 1972 на філос. факультеті Новосад. університету створ. лекторат, який 1983 реорганізовано у каф. русин. мови і літ-ри, а 2002 — у Відділ. русиністики. 1970 засн. Товариство русин. мови, літ-ри і культури, його друк. органи — зб. «Творчосц» (1975–87), «Studia Ruthenica» (від 1988). Від 2008 працює Інститут культури русинів Воєводини (гол. мета — вивчення і збереження культур. спадщини). 1967 з Руського Керестура до Н. С. переїхала інформ.-видавн. установа «Руске слово», що видає однойм. щотижневу газету, часопис «Шветлосц», дит. ж. «Заградка», молодіж. часопис «МАК», щорічник «Народни календар», художню і наук. літературу. 1949–55 і від 1966 діє русин. ред. радіо Н. С., від 1975 на місц. телебаченні виходять інформ., муз. і освітні програми русин. мовою. Важливу роль у справі збереження нац. свідомості серед русинів і українців продовжує відігравати греко-катол. Церква. Парафія у Н. С. є видавцем часописів «Дзвони» (1994–95), «Новосадські дзвони» (1998–2001), «Новини парафії св. ап. Петра і Павла». У Н. С. — монастирі сестер-служебниць (від 1956), сестер-василіянок (1959–96), резиденція Апостол. екзарха для греко-католиків Сербії і Чорногорії (2006–18). У 1946 засн. Культурно-мист. товариство русинів «Руска матка», згодом перейм. у Культурно-мист. товариство ім. М. Горького, 1996 — в Руське культурно-просвітнє товариство, 2011 — в Руський культур. центр (діють фольклорна, літ., муз., театр. секції). 1990 у Н. С. організовано Союз русинів та українців Югославії (від 2006 — Союз русинів-українців Сербії, друк. орган — «Голос Союзу»), 1989 — Товариство української мови, літ-ри і культури Воєводини (від 2001 — Товариство української мови, літ-ри та культури «Просвіта»), 2001 — укр. товариство «Кобзар». Від 1992 у Н. С. транслюють укр. радіо-, від 2001 — телепередачі. 2002 укр. громада отримала статус нац. меншини Сербії, 2003 обрано Нац. раду укр. нац. меншини, що отримала держ. фінансування та є офіц. представником і захисником інтересів українців у Сербії. 2006 українська мова набула статусу регіон. мови нац. меншини. Предмет «українська мова з елементами національної культури» викладають факультативно в серед. школах у містах Воєводини, зокрема в Н. С.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю