Новий Південний Велс

НОВИ́Й ПІВ­ДЕ́Н­НИЙ ВЕЛС (англ. New South Wales) — штат у пів­ден­но-східній частині Австралії. Межує зі шт. Квінсленд на Пн., Пів­ден­на Австралія на Зх. та Вік­торія на Пд. На Сх. омивається Тасмановим морем. Площа 801,5 тис. км². Насел. 8,164 млн осіб (2020). Адм. центр — Сідней (5,312 млн осіб, 2019). З Пд. на Пн. уздовж узбереж­жя про­стягається Великий Вододіл. хребет, або Австрал. Альпи (найвища вершина — г. Косцюшко), а далі на Зх. — напів­пустелі. Клімат на узбереж­жі мʼякий, субтропіч., на Пн. і Зх. — тропічний. Корисні копалини: камʼяне вугі­л­ля, срібло, мідь, цинк, олово. Роз­винена пром-сть (металург., хім., маш.-буд., харчова). Є низка великих портів. 1770 під час подорожі уздовж сх. узбереж­жя Австралії англ. мореплавець Дж. Кук на­звав цю тер. Н. П. В. Від 1788 — британ. колонія для поселе­н­ня увʼяз­не­них; від 1901 — штат Австралії. У 20 ст. почали прибувати ім­мі­гранти із Зх. та Пд. Європи, а після 2-ї світової вій­ни — зі Сх. Європи, зокрема бл. 10 тис. українців, які спочатку пере­бували у тимчас. пере­селен. таборах, а згодом пере­бралися на по­стійне місце прожива­н­ня до більших пром. міст — Сіднея, Вул­лонґонґу, Ньюкасла тощо. 1949 у Сіднеї під керівництвом Є.-Ю. Пеленського організовано Раду Укр. громади Н. П. В. (РУГ НПВ) — ко­ординац. установу укр. громад. До кін. 1950 виникли осередки в Бетгерсті, Ґреті, Чулорі і Ньюкаслі. 1950 обрано новий склад Ради, яку очолив С. Яськевич. Засн. ще 2 від­діли Укр. громади — в Тіролі і Квінбієні. 1952 С. Яськевича на посаді голови змінив К. Білинсь­кий. 1953 нові від­діли зʼявилися в Бенк­ставні, Блектавні і Кабрамат­ті. Було при­дбано Нар. дім у Редферні (перед­містя Сіднея). Після обра­н­ня головою РУГ НПВ А. Кордовського виникли певні непоро­зумі­н­ня між Укр. громадою в Сіднеї та РУГ НПВ. На­ступ. зʼїзд у квітні 1954 (головою обрано Р. Драґана) припинив діяльність управи сідней. від­ділу. Засн. від­діл Укр. громади в Горнсбі. 1955 головою РУГ НПВ обрано С.-Ю. Ванчицького, згодом — Ю. Новосільського, Є. Кравчука. 1950-і pp. були по­значені деяким послабле­н­ням діяльності РУГ НПВ, а також боротьбою за впливи окремих політ. середовищ. На цьому тлі від­булося від­окремле­н­ня доволі великої громади в Кабрамат­ті. На той час припадає й реорганізація структури РУГ НПВ. 1957 головою обрано Р. Драґана; тоді ж затв. новий централіз. статут на кооп. основі. 1958 формально ліквідовано РУГ НПВ і створ. нову організацію — Укр. громаду Н. П. В. (УГ НПВ). Водночас було при­дбано новий Нар. дім у Лідкомбі (перед­містя Сіднея). Провід УГ НПВ очолювали послідовно С.-Ю. Ванчицький, Т. Суховерський, С. Яськевич, В. Островський. Від­булася ще спроба обʼ­єд­нати ті громади, які від­межувалися від централі (Кабрамат­та, Сефтон, Сент-Меріс). У 1960-х pp. УГ НПВ нараховувала 760 чл., згуртованих у 9-ти місц. громадах; домінувала філія в Сіднеї, що при­звело до внутр. непоро­зумінь і конфліктів. Громада також почала пере­живати кризу проводу і типову для діаспор. спільнот кризу поколінь. Однак, попри все, було зроблено дуже багато для організації роз­порошених осередків та консолідації різних релігій, а також для популяризації укр. культури (ви­ставки нар. мистецтва, фестивалі, від­значе­н­ня нац. свят, річниці голоду в Україні тощо). З ініціативи УГ НПВ створ. Обʼ­єд­нану раду нац. організацій, що складалася з пред­ставників народів Сх. Європи. 1963 УГ НПВ змінила назву на Обʼ­єдн. укр. громад Н. П. В. 1986 у штаті мешкало бл. 10 тис. українців (зокрема й мішаного походже­н­ня). Після здобу­т­тя Україною незалежності від­родилися звʼязки з її діаспорою в Н. П. В. 2000 від­крито Ген. консульство України у Сіднеї, яке пере­форматовано 2003 у Посольство України в Канбер­рі. Натомість 2017 від­крито Почесне консульство України в Сіднеї. 1994 у Сіднеї укладено «Угоду про спів­робітництво з питань збереже­н­ня і роз­витку української національної культури, в її різних видах, на спільну користь Україні й Австралії», що була під­писана між Фундацією україно­знав. студій Австралії (ФУСА), Одес. наук. б-кою ім. М. Горького (Україна), б-кою Н. П. В. Це поки що єдиний між­нар., між­держ. і між­установ. 3-річ. проект по збиран­ню та збережен­ню докум. історії укр. еміграції як складової частини багатої культур. історії Австралії і Н. П. В. Укр. бібліотекарів було за­прошено для збира­н­ня, упорядкува­н­ня, каталогува­н­ня і надій. збереже­н­ня матеріалів та документів з історії австрал. укр. еміграції.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю