КО́ВІН Леонід Іванович (02(15). 01. 1905, м. Котка, нині Фінляндія — 11. 05. 1967, Він­ниця) — прозаїк. Член СПУ (1959). Від 1918 — у Москві. Здобув середню освіту. Працював робітником, службовцем, журналістом. 1942 мобілізований на будівництво залізниці на Уралі. 1944 як кореспондент газети «Сталінський шлях» від­ряджений до Він­ниці, де від­тоді й жив. Дебютував 1928 у газеті «Гудок». Повісті «Дурь», «Трое» (обидві — 1930), «Начало жизни» (1941; усі — Москва) тематично повʼязані з жи­т­тям і працею залізничників. Роман «Дороже жизни» (Москва, 1956) — про боротьбу під­пільників із німецькими окупантами (викори­став у творі факти з історії під­пільного руху Він­нич­чини). Герої повістей «Так летели снаряды» і «Белая трава» (обидві — Москва, 1962) — залізничники на війні та після неї. Творам К. притаман­ні жит­тєва пере­конливість образів і картин, точність деталей, напружений сюжет.