Новий Загорів
Визначення і загальна характеристика
НОВИ́Й ЗАГО́РІВ — село Володимир-Волинського (до липня 2020 — Локачинського) району Волинської області. 2020 у складі Старозагорів. сільс. ради зараховано до Локачин. громади. Н. З. знаходиться на лівому березі р. Свинарка (притока Луги-Свинорийки, бас. Західного Бугу), за 65 км від обл. центру, 10 км від смт Локачі, 36 км від м. Володимир-Волинський і 30 км від залізнич. ст. Горохів. На Сх. практично прилягає до с. Старий Загорів, на Пн. межує із с. Хорів. Площа 2,63 км2. За переписом насел. 2001, проживали 529 осіб; переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1567. Декілька століть село мало назви: Воля-Загорова, Волиця Загоровська та Загорівська Волиця; сучасну офіційно почали вживати у 1-й пол. 20 ст. У 16–17 ст. потерпало від частих татар. нападів. Село знач. період належало волин. шляхтичам Загоровським. Здавна діяв Загорівський Різдво-Богородичний чоловічий монастир (пам’ятка архітектури нац. значення — Трьохсвятител. церква, зведена 1788; у 1991 її освятили на честь Різдва Пресвятої Богородиці). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 3-го поділу Польщі 1795 село відійшло до Рос. імперії. Відтоді — у складі Володимир-Волин. пов. Волин. губ.; від 2-ї пол. 19 ст. — Хирів. волості. 1885 було 45 дворів, мешкали 248 осіб; наприкінці 19 ст. — відповідно 54 і 340. Тоді ж щороку організовували ярмарок. Під час 1-ї світової війни побл. села відбувалися кровопролитні бої. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — у складі Польщі (підпорядк. ґміні Хорув Горохів. пов. Волин. воєводства), від 1939 — УРСР. Відтоді — село Волин. обл.; 1940–62 та 1965–2020 — Локачин., 1962–65 — Горохів., від 2020 — Володимир-Волин. р-нів. Деякий час існували Новозагорів. (належало с. Загайці) і Хорів. сільс. ради. Від 23 червня 1941 до 15 липня 1944 — під нім. окупацією. 8–11 вересня 1943 тривав бій між загоном УПА (43 вояки) і нім. підрозділами (понад 1 тис. бійців). Тер. монастиря, де розташувалися повстанці, була стратегіч. місцем: там пересікалися повстан. шляхи сусід. областей. Вночі з 11 на 12 вересня 14-м воякам УПА вдалося вирватися з оточення. Окупанти зазнали значно більших втрат. Було дуже пошкоджено Трьохсвятител. церкву. До серед. 1950-х рр. загони ОУН–УПА продовжували збройну боротьбу проти рад. влади. Пізніше встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни; після відновлення незалежності України — пам’ятний знак із хрестом на брат. могилі 29-ти вояків УПА. За Всесоюз. переписом насел. 1989, проживали 596 осіб. У Н. З. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка. Щорічно у вересні проводять обл. фестиваль повстан. і стрілец. пісень «За волю України».
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
