Ковінька Олександр Іванович

КОВІ́НЬКА Олександр Іванович (справж. — Ковінько; 01(14). 01. 1900, с. Плоске, нині Решетилiв. р-ну Полтав. обл. — 25. 07. 1985, Полтава) — письменник-гуморист. Літ. премiя iм. Остапа Вишнi (1984). Закiн. земське двокласне училище. Учасник воєн. дій 1918–20, перебував у нім. полоні та польс. концтаборі. Навч. у Полтав. ІНО (1926–28). Друкувався у г. «Більшовик Полтавщини», ж. «Плуг», «Червоний перець», «Молодий більшовик», «Всесвіт», «Селянка України», «Нова громада». 6 жовтня 1934 заарешт., 28 березня 1935 за звинуваченням у приналежності до контррев. боротьбист. організації засудж. до 10-ти р. таборів. Покарання відбував у Магадані (РФ). 1947 звільнений без права повернення в Україну. Жив у Якутії (РФ). 1950 заарешт. вдруге. 1956 реабіліт. Повернувся в Україну. Автор збірок гуморесок і сатир. повістей «Індивідуальна техніка» (1929), книг сатири й гумору «Кутя з медом» (1960), «Коти й котячі хвости» (1964), «Попав пальцем в небо» (1966), «І таке буває…» (1972), «Як воно засівалося» (1979), низки автобіогр. оповідань і політ. фейлетонів. Писав нариси, публіцист. статті, спогади про П. Капельгородського, Остапа Вишню, В. Сосюру, М. Годованця, Мате Залку. Тематика його творів пов’язана з господарюванням у старому та новочас. селі; негараздами у вихованні дітей, побуті, виявом бюрократизму. Для оповід. манери К. характерні безпосередність та простота. Розробив художню форму корот. гуморески, засн. на традиції дотеп. усного нар. мовлення. 1992 у Полтаві на будинку, де мешкав К., встановлено мемор. дошку.

Завантажити статтю