Новий Двір
Визначення і загальна характеристика
НОВИ́Й ДВІР — село Ковельського (до липня 2020 — Турійського) району Волинської області. 2020 Новодвір. сільс. раду (підпорядк. села Дожва, Ловища, Осьмиговичі, Поляна, до 1954 — Іванівка, та Синявка) зараховано до Турій. громади. Н. Д. знаходиться на лівому березі р. Стохід (притока Припʼяті, бас. Дніпра), за 38 км від м. Володимир-Волинський, 25 км від смт Турійськ і 21 км від залізнич. ст. Голоби (усі — Волин. обл.). Обʼєкти природно-заповід. фонду місц. значення: гідрол. заказник Озеро Олеандра (31,4 га), заповідні урочища Під лісом у Н. Д., За кузнею у с. Ловище, Парники у с. Осьмиговичі (усі — по 0,2 га), За фермою у с. Поляна, Старий піщаний карʼєр у с. Дажва, Старий піщаний карʼєр у с. Синявка (усі — по 0,1 га). Пл. Н. Д. 1,89 км2. За переписом насел. 2001, проживали 469 осіб; 2020 — 466 осіб; переважно українці. У минулому навколишні землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім — Галицько-Волин. князівств (на пн.-зх. околиці Н. Д. обстежено городище 9–13 ст., що нині є памʼяткою архітектури нац. значення). Від 1340-х рр. — під владою Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 — Польщі. Н. Д. вперше згадується у писем. джерелах 1570 як власність М. Домбровського. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемирʼям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 Н. Д. залишився в складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшов до Рос. імперії. Відтоді — у складі Володимир-Волин. пов. Волин. губ. Згодом — волос. центр. Наприкінці 19 ст. до Новодвір. волості увійшла Купичів. волость із переважно чеським насел. Тоді ж у Н. Д. було 60 дворів, мешкали 468 осіб, діяли церква та парафіял. школа. Під час 1-ї світової війни відбувалися великі бої між австро-угор. і рос. військами. За Ризьким мирним договором 1921 Н. Д. знову відійшов до Польщі. Відтоді — село Ковел. пов. Волин. воєводства. Тривалий час Н. Д. належав до ґміни Купічув. Від 1939 — у складі Волин. обл. УРСР; 1940–2020 — Турій., від 2020 — Ковел. р-нів. Багато жит. зазнали сталін. репресій. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Нацисти вбили 34 жит., спалили сотні будівель. 1943 вояки УПА на тер. городища облаштували лінію оборони (нині памʼятка історії місц. значення). Загони оунів. повстанців вели збройну боротьбу проти рад. влади до серед. 1950-х рр. 1974 встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. За Всесоюз. переписом насел. 1989, мешкали 460 осіб. Нині у Н. Д. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. 2012 з ініціативи вчительки О. Гінгіної засн. регіон. фестиваль повстан. пісні «Складем хоч пізнії вінці». 2017 освячено храм архістратига Михаїла.
Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Вінніпеґ, 1986; Ярмолюк З. Про Турійськ і Турійський район. Лц., 2000; Студії і матеріали з історії Волині. Лц., 2012.
Л. А. Лукʼянчук, Р. І. Веремчук
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
