Новий Бурлук
Визначення і загальна характеристика
НОВИ́Й БУРЛУ́К — село Чугуївського (до липня 2020 — Печенізького) району Харківської області. Н. Б. знаходиться на малій р. Сухий Бурлук (або Бурлучок; притока Середнього Бурлуку, бас. Сіверського Донця), за 38 км від м. Чугуїв і 14 км від смт Печеніги. На Пн. Сх. від села бере початок мала р. Величків Яр (створ. Новобурлуц. водосховище), що впадає на пд.-зх. околиці в Сухий Бурлук. Площа 4 км2. За переписом насел. 2001, проживали 850 осіб; станом на 1 січня 2020 — 674 особи; переважно українці. Обстежено 18 курганів 3 тис. до н. е. — 1 тис. н. е. Н. Б. засн. 1695 як укріплений пункт від нападів кримськотатар. загонів, пізніше — велика слобода. На поч. 18 ст. в Н. Б. у місц. поміщика навчав дітей Г. Сковорода. 1780–97 — у складі Харків. намісництва; 1802–35 — Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ.; 1780–1920, 1922–23 — Вовчан., 1920–22 — Чугуїв. пов. Станом на 1864 у казен. слободі Н. Б., центрі Новобурлуц. волості, було 458 дворів, мешкали 2575 осіб. У 1-й пол. 1880-х рр. зведено церкву Миколи Чудотворця (у серед. 20 ст. розібрана за наказом парт. кер-ва). До 1914 кількість мешканців зросла до 8914 осіб. 1917 відкрито осередок «Просвіти». Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. чинили опір проведенню примус. колективізації, за що потерпали від голодомору 1932–33. Кілька осіб репресували. 1923–30 — у складі Харків. округи; від 1932 — Харків. обл.; 1923–63 та 1991–2020 — Печеніз., 1963–91 та від 2020 — Чугуїв. р-нів. Від червня 1942 до серпня 1943 — під нім. окупацією. Нацисти спалили багато хат. У брат. могилі поховано 148 рад. воїнів-визволителів. За рад. часів діяв радгосп овочево-молоч. напряму. У 2-й пол. 1960-х рр. проживали понад 1,4 тис. осіб. У Н. Б. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; клуб, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Серед видат. уродженців — держ. діяч Рос. імперії, економіст, статистик Ф. Ястремський, зоотехнік, академік ВАСГНІЛ Й. Даниленко.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
