Новий Білоус
НОВИ́Й БІЛОУ́С — село Чернігівського району Чернігівської області. 2019 з Новобілоус. (підпорядк. села Деснянка, Кошівка), Старобілоус., Кувечиц., Мохнатин. (Юр’ївка), Редьків. та Рудків. (Селянська Слобода) сільс. рад утвор. Новобілоус. сільс. об’єднану територ. громаду (193,29 км2, 5992 особи; див. також Старий Білоус і Мохнатин), до якої 2020 зараховано Довжиц., Роїщен., Халявин. і Хмільниц. сільс. ради (нині тер. громади 378,7 км2). Н. Б. знаходиться на правому березі р. Білоус (притока Десни), побл. пн.-зх. околиць Чернігова. Пл. села 4,47 км2. За переписом насел. 2001, у Новобілоус. сільс. раді проживали 1974 особи (з них у Н. Б. — 1394); 2019 — 2250 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Київ–Чернігів. Досліджено поселення епохи бронзи та раннього заліза, значну кількість поселень й поховань ранніх слов’ян і курганів 10–13 ст. На Лисій горі побл. поселення Криниця (кін. 9 — поч. 10 ст.) є 2 цілющих джерела. Вперше згадується в писем. джерелах 1648 під назвою Ляхів Білоус. Тут були володіння польс. шляхтича С. Кохановського. У документах 17 ст. також фігурує як Євтухів Білоус (за нар. переказами, Євтух був одним з перших поселенців). Від 1729 — сучасна назва. Село було центром козац. сотні; відомі імена 16-ти білоус. сотників. Від 18 ст. Н. Б. належав поміщикам Дуніним-Борковським. 1764–81, 1796–1802 — село Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1781–96 — Черніг. намісництва; 1781–1923 — Черніг. пов. Тривалий час Н. Б. належав до Козлян. волості. 1866 було 126 дворів, проживали 793 особи; за Всерос. переписом насел. 1897, — відповідно 170 і 945. Тоді ж діяла земська школа. Наприкінці 1890-х рр. відкрито нар. бібліотеку. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Встановлено імена 87-ми жертв голодомору 1932–33. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 8 вересня 1941 до 21 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяла рад. підпіл. група на чолі з Д. Борисенком. На фронтах 2-ї світової війни та в партизан. загонах воювали 215 односельців, з них 129 загинули (встановлено обеліск Слави). У брат. могилах поховано понад 50 жертв нацизму та 660 рад. воїнів-визволителів. 1960–96 працював радгосп «Україна», дир. якого багато років був Герой Радянського Союзу П. Косолапов. 1988 мешкали 1410 осіб. 2018 засн. крохмал. завод «Вимал». У Н. Б. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Пам’ятки архітектури нац. значення: дерев’яні Троїц. церква (1646) та дзвіниця (1739). Серед видат. уродженців — меценат 19 ст. І. Дунін-Борковський, Герой Радянського Союзу А. Свиридовський.
Рекомендована література
- Зайченко В. Село Новий Білоус та його округа. Чг., 2003;
- Сіверські скрижалі. Краєзнавчий портрет Чернігівщини. К., 2011;
- Зайченко В. Новобілоуська метрична книга та її персоналії // Черніг. істор. музей ім. Тарновського. Чг., 2012;
- Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. Чг., 2014.
Фотоілюстрації
 z dzviniceyu (1739).jpg "Троїцька церква (1646) з дзвіницею (1739)")
Завантажити статтю
