Нове Село

НОВЕ́ СЕЛО́  — село Тернопільського (до липня 2020 — Підволочиського) району Тернопільської області. 2015 з Новосіл. (підпорядк. села Гнилички, Голошинці, Козярі, Сухівці), Гнилиц., Лисичин. (Шельпаки) сільс. рад утвор. Новосіл. сільс. об’єд­нану територ. громаду (91,8 км², 3608 осіб), що 2020 була зарахована до Скориків. громади. Н. С. знаходиться на Авратин. височині, на малій р. Самчик (Самець, Млинсь­кий Потік; притока Збруча, бас. Дністра), за 40 км від обл. центру, 19 км від смт Підволочиськ та 16 км від залізнич. ст. Богданівка. Є орнітол. заказник місц. значення Голошинські ями. Площа 2,6 км². За переписом насел. 2001, проживали 1185 осіб; станом на 1 січня 2019 — 690 осіб; переважно українці. Виявлено артефакти черняхів. культури та давньорус. часу. Н. С. виникло на місці поселення Вегерів Окіп, що 1452 було зруйноване кримськотатар. загоном. Вперше згадується у писем. джерелах 1463 як власність В. Збаразького. Протягом 16 — 1-ї пол. 17 ст. село спустошували 18 разів турец.-татар. загони. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 Н. С., що входило до Теребовлян. пов., залишилося в складі Польщі. Від кін. 17 ст. декілька десятиліть ним володіли шляхтичі Йордани. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у ме­жах кордонів Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1786 було 47 селян. госп-в. 1810–15 — під конт­ролем рос. військ. Від 1885 — центр ґміни Збараз. пов. У 1880-х рр. проживали 505 осіб. 1899 і 1902 в селі побував І. Франко. Багато жит. воювало на фронтах 1-ї світової вій­ни. Деякий час Н. С. було прифронтовим. Згідно з переписом, проведеним рос. адміністрацією, наприкінці 1914 мешкали 752 особи. У вересні 1917 увійшли австро-угор. війська. Від кін. 1918 — під владою ЗУНР. Від серед. липня 1919 до 24 липня 1920 — під кон­тролем польс., від 24 липня до 21 вересня 1920 — більшов. військ. Відтоді до вересня 1939 — у складі Польщі. 1921 було 164 двори, проживали 740 осіб. У міжвоєнні роки діяли осередки т-в «Просвіта», «Рідна школа», «Сокіл», «Січ», «Луг», «Сільс. господар», «Союз українок». Від 1939 — у складі УРСР. Відтоді — село Терноп. обл.; 1959–2020 — Підволочис., від 2020 — Терноп. р-нів. 1940–59 — райцентр. Від 4 липня 1941 до 6 березня 1944 — під нім. окупацією. Станом на 30 червня 1944 в селі проживали 600 осіб. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Нині у Н. С. — обл. спец. навч.-вихов. комплекс, заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, муз. школа; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Реліг. громади: православна (цер­ква св. Михаїла) та християн віри євангельської. Встановлено погруддя І. Франка, меморіал полеглим воякам УПА і жертвам більшов. режиму (на граніт. плитах викарбувано понад 500 імен репрес. жит. Новосіл. р-ну), пам’ят­ник рад. воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни, пам’ятний знак на місці, де клали для опізнання вбитих вояків УПА, па­м’ят. хрест на місці загибелі у березні 1945 вояка УПА Я. Палія; насипано символічну могилу Борцям за волю України. Є 22 брат. і 12 індивід. могил рад. воїнів, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — лікар А. Гудима, фахівець у галузі полімер. матеріалів П. Стухляк, актор, режисер Б. Паздрій, громад.-політ. діяч І. Зварун.

Завантажити статтю