Нове Місто село Уманського району

Визначення і загальна характеристика

НОВЕ́ МІ́СТО (до 1918 — Нове Монастирище) — село Уманського (до липня 2020 — Монастирищенського) ра­йону Черкаської області. 2020 у складі Монастирищен. міськради зараховано до Монастирищен. громади. Н. М. знаходиться на правому березі малої без­імен. річки (притока Конелки, бас. Пів­ден­ного Бугу), за 248 км від обл. центру, 195 км від Києва та 10 км від залізнич. ст. Монастирище; на Пд. і Пд. Сх. майже прилягає до м. Монастирище. Площа 4,35 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 3639 осіб; станом на 2019 — 3600 осіб; пере­важно українці. Проходить автомобіл. шлях Орадівка–Мошни. На пд. околиці виявлено залишки зольників 11–9 ст. до н. е. Село виникло в 1710-х рр. у складі Брацлав. воєводства. У цей період навколишні землі належали геть­ману Тарновському, який на тер. колиш. козац. фортеці збудував маєток, центр Монастирища заселив євреями — ремісниками та торговцями, Нове Монастирище — українцями з різних регіонів, які за­ймалися с. госп-вом. 1734 мешканці брали участь у гайдамац. русі, 1768 — Коліївщині. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1796–1925 — село Київ. губ.; 1796–1923 — Липовец. пов. 1912 у Новому Монастирищі було 366 дворів. На поч. 20 ст. на пд. околиці села земська управа збудувала хірург. від­діл. лікарні. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Мешканці брали участь у антибільшов. пов­ста­н­нях. 1923 після роз­формува­н­ня Монастирищен. волості утвор. Ново-Місцев. сільс. раду, до якої уві­йшли 6 поселень: Нове Місце (зі статусом село-перед­містя; 2196 осіб; згодом — Н. М.), Будка залізнична (4 особи), х. Забіляне (22 особи), ферма Королівка (3 особи), Лісництво (15 осіб), Економія цукроварні (20 осіб). 1923–30 — у складі Уман. округи; 1932–37 — Київ., 1937–54 — Вінн., від 1954 — Черкас. обл.; 1923–63 та 1966–2020 — Монастирищен., 1963–66 — Христинів., від 2020 — Уман. р-нів. 1931 на тер. Н. М. утвор. першу в р-ні МТС (у 2-й пол. 20 ст. — рай. обʼ­єдн. «Сільгосптехніка»). Під час голодомору 1932–33 померли понад 600 осіб. Були зафіксовані випадки канібалізму. Пізніше ре­пресували 21 жит., з них 15 осіб роз­стріляли, 6 засудили до 10 р. увʼяз­не­н­ня. Від 23 липня 1941 до 10 березня 1944 — під нім. окупацією. У Н. М. поховані 272 рад. воїни, які були вбиті у січні–березні 1944 під час визволе­н­ня Монастирищенщини. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 358 воїнів-земляків, з них 173 загинули. У післявоєн­ні роки споруджено мемор. комплекс Слави. 1973 унаслідок обʼ­єд­на­н­ня 4-х колго­спів утворилося господарство-гігант, що обробляло 6568 га землі, утримувало понад 2 тис. голів великої рогатої худоби та бл. 11 тис. свиней. 1985 Новоміс. сільс. рада була роз­формована (нині, окрім Н. М., її с-ще Кудинів Ліс належить до Монастирищен. міськради, а с-ще Забіляни — до Попуднян. сільс. ради). Працюють Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», під­приємства «Cедна-Агро» (виробництво засобів захисту рослин і насі­н­ня), «Лат Агро Інвест» (вирощува­н­ня зерн. і тех. культур). У Н. М. роз­таш. приміще­н­ня Монастирищен. рай. суду. Тут функціонують Монастирищен. заклад заг. серед. освіти № 2, дитсадок; Монастирищен. міський Будинок культури, б-ка; СЕС. 2004 зведено Свято-Миколаєво-Преображен. собор. Встановлено памʼят­ні знаки жертвам сталін. ре­пресій і голодоморів, воїнам-афганцям, ліквідаторам Чорнобил. ката­строфи, Героям Небес. сотні та учасникам бо­йових дій на Донбасі.

Літ.: Похилевич Л. И. Сказанія о на­селен­ныхъ мѣстностях Кіевской губерніи. К., 1864; Біла Церква, 2005; Волошенко І. І. Монастирищина. З історії рідного краю. Чк., 1995; Його ж. Нариси з історії поселень Монастирищенського ра­йону. Монастирище, 2003; Уж., 2014.

К. Г. Бульба

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю