Нове Місто село Самбірського району

НОВЕ́ МІ́СТО – село Самбірського (до липня 2020 — Старосамбірського) району Львівської області. 2015 з Новоміс. (підпорядк. села Боневичі, Городисько, Грабівниця, Комаровичі, Посада-Новоміська), Болозів. (Нижня Вовча), Грушатиц. (Дешичі, Саночани, Чижки) і Конів. (Товарна) сільс. рад утвор. Новоміс. сільс. об’єднану територіал. громаду (113 км², 5989 осіб), що 2020 була зарахована до Добромил. громади. Н. М. знаходиться в передгір’ї Карпат, побл. Гол. європ. вододілу, на р. Вирва (притока Вігору, бас. Вісли), за 110 км від обл. центру, 30 км від м. Старий Самбір та від м. Перемишль (Польща). Пл. 1,85 км². За переписом насел. 2001, проживали 878 осіб; станом на 2019 — 818 осіб: українців — 85 %, поляків — 15 %. Є залізнич. зупин. пункт, що розташ. за 8 км від ст. Нижанковичі. На г. Радич (пд. околиця села) досліджено стоянку первіс. людей, біля якої виявлено кам’яні сокири, молоти, серпи. На лівому низькому березі Вирви, в лісі (за бл. 0,5 км від сільс. окраїн) обстежено поселення ранньої заліз. доби. 1871 на тер. Н. М. знайдено римські монети, що нині зберігаються в Краків. археол. музеї. У княжі часи тут було поселення Библо, що 1241–42 зруйнувало монголо-татар. військо. Мешканці, яким вдалося вціліти, поселилися за 3 км на Пн. (нині с. Библо). Згодом частина людей повернулася на старе місце, де заснували с. Н. М., що вперше згадується 1301 в грамоті князя Лева Даниловича. Здавна жит. займалися виноградарством і бджільництвом (нині є Винна гора й урочище Пасіка). 1463 надано Маґдебур. право. Тривалий час Н. М. належало шляхтичам Гербуртам, Скорутам, Красіньським, Шидловським та ін. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького містечко зазнало знач. руйнувань. Пізніше Н. М. отримало статус міста. Після 1-го поділу Польщі 1772 відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1854–67, 1876–1940 — у складі Добромил., 1867–76 — Бірчан. пов. Наприкінці 19 ст. мешкало бл. 1 тис. осіб, переважно поляки, а також євреї та українці. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 — у складі ЗУНР. Відтоді відбулося кілька боїв між укр. і польс. військами, зокрема 4 лютого 1919. У 1919–39 — знову під владою Польщі. 1920–34 — містечко, відтоді — село Львів. воєводства; 1934–39 — центр сільс. ґміни. 1921 мешкало 794 особи, з них 259 євреїв. У міжвоєнні роки діяла низка осередків укр. т-в, зокрема й «Просвіти» (засн. 1911). У вересні 1939 Н. М. зайняли рад. війська. 1939–59 — у складі Дрогоб., від 1959 — Львів. обл.; 1940–62 — Добромил., 1962–2020 — Старосамбір., від 2020 — Самбір. р-нів. Від кін. червня 1941 до кін. липня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти створили ґетто. Восени 1942 усіх євреїв вивезли до табору Белжець (Польща) та вбили. Є брат. могила рад. воїнів, які загинули під час 2-ї світової війни. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Нині працюють 2 фермер. господарства. У Н. М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Нар. дім, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини; філія Старосамбір. відділ. ощадбанку. Пам’ятки архітектури: нац. значення — костел св. Мартина (16–17 ст.; у стилі пізньої готики, що виразно підкреслюють контрфорси, цегляне мурування хрест. системи, стрільчасті вікна та портали); місц. — міська ратуша (1906). Збереглися муров. церква Успіння Пресвятої Богородиці (1908), старе приміщення школи (1908–09; нове збудов. 1981), колиш. панський маєток (поч. 20 ст.). У 16 ст. у Н. М. народилися філософ, педагог Лукаш, польс. богослови, педагоги брати Бенедикт, Йоган і Станіслав Гербести.

Літ.: Кріль М. М. Старосамбірщина: історія і культура. 2009; Його ж. Нове Місто на Вирві: історія села. 2017 (обидві — Львів).

І. Р. Бліда