НО́ВГОРОД-СІ́ВЕРСЬКЕ ПОЛІ́С­СЯ — природна область на сході Українського Поліс­ся. За­ймає пн.-сх. частину Черніг. та пн.-зх. частину Сум. обл. Роз­таш. на крайньому Сх. Придні­провської низовини та на зниженому зх. схилі Середньоросійської височини. У гео­структур. від­ношен­ні Н.-С. П. повʼязане з пд.-зх. схилом Воронез. кри­сталіч. масиву. Глиб. фундаменту коливається від 100 до 400–900 м. Фундамент пере­критий малопотуж. осадовими від­кладами верх. палеозою і мезокайнозою, що залягають моноклінально. Для області характерні породи крейдового віку, пред­ставлені мергелем і крейдою, часто пере­криті невеликою товщею антропоген. від­кладів. За характером рельєфу частина Н.-С. П. — еродована височина. Річк. долини глибоко врізаються в корін­ні породи, значна глиб. (до 100 м) і щільність ерозій. роз­членува­н­ня поверх­ні (густота яружно-балк. мережі на прав­обереж­жях річок сягає 1–1,2 км/км2). Глиб. заляга­н­ня під­зем. вод не­значна. Порівняно з ін. природ. областями Укр. Поліс­ся клімат більш континентальний. Середня температура січня знижується до -7 — -8 оС, у липні +19 — +20 оС, період зі сталим сніговим покривом тут найдов­ший — до 110–115 днів. Мергел.-крейдові породи збагачують ґрунти пожив. речовинами, зменшують кислотність дерново-підзолистих ґрунтів. На лесоподіб. від­кладах сформувалися сірі лісові ґрунти та опідзолені чорноземи. Частка болот. і торфово-болот. ґрунтів не­значна. Ліси й чагарники за­ймають бл. 33 % території. Пере­важають субори й сугрудки. Пл. с.-г. угідь понад 46 %. Ландшафти Н.-С. П. мають пере­хід. характер від поліс. (72,2 %) до пн.-лісо­степ. (бл. 15 %). Серед поліс. (мішанолісових) ландшафтів пере­важають морен­но-водно-льодовикові, що характеризуються залісненістю (понад 30 %) і заболоченістю (до 20 %), роз­вит­ком прохід. долин і карст. западин. Фоновими ур­очищами є плоскі та слабохвилясті межиріч­чя і слабоврізані широкі заболочені долини, зайняті низин­ними торфовищами. Пн.-лісо­степ. ландшафти пред­ставлені значно роз­членов. лесовими рівнинами пере­важно на прав­обереж­жі Десни. Типовими є складні ур­очища глибоких балок з грабово-дубовими та кленово-липово-дубовими лісами. Заплавні місцевості (бл. 5 %) добре роз­винуті в долині Десни (шир. 1–4 км) та її лів­обереж. приток. Серед ур­очищ — мокрі й сухі луки, болота, озера-стариці, лісові й чагарник. ділянки. Є й високі хвилясті звужені та плоскі роз­ширені заплави. Знач. змін за­знали ландшафти тер., де роз­робляють родовища крейди і пісків, селитеб., с.-г. і лісогосп. викори­ста­н­ня. У межах області — лісовий заказник Великий Бір (1167 га).