Новгородов Володимир Євгенович

Визначення і загальна характеристика

НО́ВГОРОДОВ Володимир Євгенович (11. 05. 1947, Харків) — архітектор, ре­ставратор. Член-кореспондент Укр. академії архітектури (2005). Закін. Харків. інж.-буд. ін­ститут (1970). Від­тоді працював в архіт. майстерні ін­ституту «Укр­­проектре­ставрація» (Київ); 1976–77 — нач. від­ділу памʼяток архітектури Києво-Печер. істор.-культур. заповід­ника; 1977–87 викладав у різних навч. закладах у Харкові; 1987–2008 — гол. архітектор, дир. Харків. філії ін­ституту «УкрНДІ­проектре­ставрація»; водночас від 1995 — доцент кафедри архітектури будівель, споруд і дизайну архіт. середовища Харків. університету міського господарства; від 2008 — нач. проект­но-ре­ставрац. від­ділу ін­ституту «Укрміськбуд­проект»; від 2017 — за­ступник директора з науки НДПІ «Східбуд­проект» (обидва — Харків). Брав участь у проектуван­ні ре­ставрації памʼяток архітектури: стіни нижньої Лаври у Києві (1972), Троїц. собору у Чернігові (1974), дзвіниці Воскресен. церкви у Сумах (1975–78), сх. башти Хотин. фортеці (Чернів. обл., 1976–78), церков Олександра Невського (1991), Святої Трійці (1995, 2010), Іоан­на Богослова (2008), садиби Сердюкова (1993), хорал. синагоги (1993–2003), вокзалу Пд. залізниці (1997–2003), костелу Успі­н­ня Діви Марії (2001), корпусу фармацевт. університету на вул. Пушкінська (2002), облради (2003–04) у Харкові, Микол. церкви у м. Купʼянськ (Харків. обл., 1995) та ін. Автор істор.-архіт. планів і зон охорони істор. середовища Харкова, Луганська, Донецька, Маріуполя (Донец. обл.), Ізюма, Богодухова (обидва — Харків. обл.) тощо; низки праць щодо дослідж. памʼяток архітектури Слобід. України. Здійснює також проектува­н­ня нових будівель; серед них — храми у с. Руська Лозова, нині Харків. р-ну (1992), смт Великий Бурлук (2001), смт Зачепилівка (2003) Харків. обл., с. Хоружівка, нині Ромен. р-ну Сум. обл. (2004), костел на вул. Клочковська у Харкові (2011).

Літ.: Список из­бран­ной библио­графии опубликован­ных трудов и архитектур­ных проектов Владимира Евгеньевича Новгородова. Х., 2017.

О. Н. Штангей, В. А. Соколова

Завантажити статтю