Новицький Василь Дементійович

НОВИ́ЦЬКИЙ Василь Дементі­йович (03. 01. 1839, Псков. губ., Росія — 14. 11. 1907, Одеса) — жандармський офіцер. Генерал-лейтенант жандармерії. Брат Н., генерал від інфантерії М. Новицький, був зна­йомий із Т. Шевченком, вів пере­говори про викуп його родичів із кріпацтва. Закін. Костянтинів. кадет. корпус (С.-Пе­тербург) і Єлисаветгр. кавалерій. юнкер. училище (нині Кропивницький). Від 1858 — на військ. службі, зокрема 1867–71 — у штабі Харків. військ. округу. 1874 пере­йшов до Окремого корпусу жандармів. Очолював губерн. жандарм. упр. у м. Тамбов (Росія, 1874–78) та Києві (1878–1903). Провід­ник ре­пресив. заходів проти укр. нац. від­родже­н­ня. Залишаючись пере­конаним монархістом, водночас протистояв т. зв. зубатовщині (від прі­звища чиновника Департаменту поліції С. Зубатова) — практиці викори­ста­н­ня в агентур. роботі провокацій та ін незакон. методів. 1903 після поране­н­ня політ. арештанткою ви­йшов у від­ставку. У серпні–листопаді 1907 — Одес. тимчас. генерал-губернатор і градоначальник. Автор цін­них з по­гляду дослідж. су­спільно-політ. історії України мемуарів «Из воспоминаний жандарма» (Москва, 1929; 1991; С.-Пе­тербург, 2015). Згадки про Н. присутні в укр. автобіогр. літературі 2-ї пол. 19 ст. (в О. Кістяківського, В. Самійленка та ін.).

Завантажити статтю