Новицький Костянтин Георгійович
НОВИ́ЦЬКИЙ Костянтин Георгійович (15. 04. 1948, Київ) — бандурист, педагог. Доц. (2002). Заслужений артист України (1993). Член Національної спілки кобзарів України (2008). Закін. Київську консерваторію (1972; кл. С. Баштана). 1971–78 — соліст вокал.-інструм. ансамблю «Кобза», 1978–98 (з перервою) — Нац. капели бандуристів України ім. Г. Майбороди, 1980–91 — Укрконцерту. Водночас від 1992 викладає у Нац. муз. академії України (усі — Київ): від 2010 — професор кафедри бандури. Н. — перший серед вітчизн. бандуристів мав планові гастролі, виступав із сольними програмами, записав грамплатівку, де бандуру представлено як сольний інструмент. Гастролі у Греції, на Кіпрі, в Угорщині, Туреччині, Австрії, Німеччині, Канаді, Японії, Югославії. Співпрацював із В. Кошубою, Квартетом ім. М. Лисенка, Нац. ансамблем солістів «Київська камерата». Автор обробок нар. пісень для голосу й бандури, бандури соло. Має фонд. записи на Укр. радіо і телебаченні. У репертуарі — «Концертний етюд» К. Мяскова, «Лірична пісня», Прелюдія і фуга, «Українська рапсодія» М. Дремлюги та ін.; перекладення: Пасакалія Ґ. Генделя, «Прелюд пам’яті Т. Шевченка» Я. Степового, Концерт D-dur Д. Бортнянського та ін. Про Н. знято д/ф «Костянтин Георгійович Новицький» (2010).
Літ.: Чорний-Досінчук М. К. Новицький — визначний бандурист України // Свобода. Нью-Йорк, 1994, 22 листоп.; Кравченко А. З кобзарського цеху // УК. 1995. № 2; Панасюк І. Переплелись роки й бандури струни. К., 2002; Лісняк І. Академічне бандурне мистецтво України кінця ХХ — початку ХХI століття. К., 2019.
І. М. Лісняк
Рекомендована література
- Чорний-Досінчук М. К. Новицький — визначний бандурист України // Свобода. Нью-Йорк, 1994, 22 листоп.;
- Кравченко А. З кобзарського цеху // УК. 1995. № 2;
- Панасюк І. Переплелись роки й бандури струни. К., 2002;
- Лісняк І. Академічне бандурне мистецтво України кінця ХХ — початку ХХI століття. К., 2019.
Людина 
