Новицький Михайло Михайлович

Визначення і загальна характеристика

НОВИ́ЦЬКИЙ Михайло Михайлович (20. 09(02. 10). 1892, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 29. 03. 1964, Київ) — шевченкознавець. Закін. 1-й Петрогр. університет (нині С.-Пе­тер­бург, 1919). Працював у Комісії для видавання пам’яток новіт. укр. письменства ВУАН під керівництвом С. Єфремова: від 1921 — старший науковий співробітник Від 1927 навч. в аспірантурі (тема дослідж. — «Шевченко і товариство Мочиморди») київ. філії Інституту Т. Шевченка, керував роботою семінару текстології та кабінету біографії Т. Шевченка. Водночас входив до групи науковців, що в 1920-х рр. розробляла експозицію Літ.-мемор. будинку-музею Т. Шевченка, деякий час очолював його. В історію шевченко­знавства Н. увійшов насамперед як дослідник-документаліст і текс­толог. В архівах Ленінграда (нині С.-Пе­тербург), Москви, Харкова, Чернігова та ін. міст він виявив чимало рукописів Т. Шевченка й мемуар. та різних докум. матеріалів про нього, зокрема документи з архіву 3-го відділу ВУАН (усього бл. 60 документів). Вони були вперше оприлюднені та прокоментовані в ст. «Арешт Шевченка в 1859 р. Хронологічна канва до історії Шевченкового арешту» («Шевченківський збірник», К., 1924, т. 1), «Шевченко в процесі 1847 р. і його папери» («Україна», 1925, кн. 1/2), «До історії ареш­ту Шевченка 1850 р.» («Шевченко та його доба», К., 1925, зб. 1), «Цитадельна легенда. До історії арешту Шевченка 1847 р.» («Шевченко», [Х.], 1930, Річник 2) та ін. Н., продовжуючи роботу, яку на поч. 20 ст. започаткували В. Доманицький та І. Франко, вивчав і встановлював тексти поезії, щоденника, епістолярію Т. Шевченка. У текстол. засадах подання його творів він відстоював збереження не лише всіх лексич., а й правопис. та графіч. особливостей для текстів, що публікувалися за рукописами. Вид. «Поезія» у 2-х т. (1927, співред. С. Єфремов) Н. упорядкував за т. зв. альбом. принципом згідно з рукопис. збірками поета, що, на думку В. Бородіна, не зовсім відповідало специфіці рукопис. спадщини Т. Шевченка, однак, як підкреслює дослідник, важливою особливістю двотомника було те, що в процесі його підготовки Н. здійснив суціл. перегляд усіх відомих на той час рукопис. джерел і критично вивірив осн. тексти, завдяки чому вид. стало певним етапом у звільненні творів поета від спотворень, кон’єктур і помилок поперед. видань. Загалом завдяки Н. підготовлено й надруковано бл. 30 різних вид. творів Т. Шевченка: «Єретик», «Марія», «“Сон” і “Кавказ”» (усі — 1927), «Гайдамаки» (1928), «Кобзар» (1931, іл. В. Седляра) тощо. Учений залишив і окремі дослідж. про тексти творів Т. Шевченка: «Поема Т. Шевченка “Мар’яна-черниця”», «До тексту Шевченкового “Кобзаря”» (обидва — 1924), «Новий автограф Шевченка [“Огні горять, музика грає…”]» (1929). Н. готував тексти щоденника й епістолярію, написав понад 270 коментарів для 2-х т. повного зібр. творів Т. Шевченка — «Щоденні записки. Журнал» (т. 4, 1927) та «Листування» (т. 3, 1929). Коли розпочався процес над СВУ, Н. потрапив під нагляд НКВС: на нього було відкрито справу 12 лютого 1929. У цьому ж році він брав участь у роботі новоствор. Комітету для видання творів Т. Шевченка при 2-му відділі ВУАН у зв’язку із підготовкою до 120-річчя з дня народж. укр. поета. Н. розробив проспект академ. вид. повного зібр. творів Т. Шевченка в 10-ти т. (1933), здійснив текстол. редакцію та написав коментарі до 1-го (1935) і 2-го (1937) томів цього вид., про що у вихід. даних не було зазначено. Під керівництвом Н. було підготовлено до друку серію мемуарів про Т. Шевченка: «Спогади про Тараса Шевченка П. Куліша» (1930), «Спогади про Т. Г. Шевченка В. Шевченка», «На Сир-Дар’ї у ротного командира М. Д. Н. [Микола Дементійович Новицький]» (обидва — 1931) тощо. На поч. 1930-х рр. Н. розпочав досліджувати лектуру Т. Шевченка («Організація підручних картотек про Шевченка» // «Бюлетень Комітету для видання творів Т. Г. Шевченка при ІІ відділі Всеукраїнської Академії наук», 1933, ч. 1). 1933 Н. звільнено з НДІ Т. Шевченка, наступ. року — з ВУАН. У той час він спільно з М. Зеровим працював над першим ґрунт. вид. «Кобзаря» в рос. перекладах (Ленинград, 1934): підготував коментарі та упорядкував хронологію «Краткая хронологическая канва жизни и творчества Шевченко». У грудні 1937 за звинуваченням у контррев. діях проти рад. влади Н. заарештували: 5 р. ув’язнення відбував на Соловках (урочище Юр’їв острів) та на буд-ві Біломор.-Балтій. каналу, з поч. нім.-рад. вій­ни перевед. у «Печорлаг» (Респ. Комі), упродовж 3-х р. працював на шахтах м. Кізел Молотов. обл. (нині Перм. край, РФ). 1946 повернувся до Києва, відтоді до 1952 працював у Літ.-мемор. будинку-музеї, 1954–62 — у Держ. музеї Т. Шевченка. У цей час Н., окрім біогр. та текстол. напрямів у шевченко­знавстві, розробляв і мистецтвозн. шевченкіану. Працюючи в групі науковців (разом із Б. Бутником-Сіверським, В. Касіяном, Я. Затенацьким та ін.), що готувала т. 7–10 повного зібр. творів у 10-ти т. (1961–64), він атрибутував 28 творів художника. Серед них — акварел. «Портрет Миколи Луніна» (1838) та олій. «Портрет Йосипа Рудзинського» (1845). Н. також брав участь у виданні повного зібр. творів у 6-ти т. (т. 1, 3, К., 1963), один з упорядників кн. «Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників», за його участі підготовлено і зб. «Спогади про Тараса Шевченка» (обидва — 1958). Проте 1946–64 працювати на повну силу він не мав можливості — органи КДБ за ним постійно наглядали, а впорядковані ним матеріали друкували під прізвищами ін. авторів. Наприкінці 1950-х рр. Н. підготував публікацію невідомих листів різних осіб до Т. Шевченка з архіву М. Чалого, які мав видати разом із К. Дорошенко в ж. «Советская Украина» (публікація під назвою «Неизвестные письма к Шевченко» з’явилася лише за підписом останньої — 1962, № 10, 11). Загалом дослідник виявив і надрукував понад 90 листів з епістолярію Т. Шевченка, серед яких 76 — опубл. вперше (16 послань Т. Шевченка та 50 до нього). Н. надрукував 6 рец.: на вид. «Шевченко і поляки» В. Щурата (Л., 1917) опубл. у «Записках Історично-філологічного відділу» (1923, кн. 2/3); «До тексту Шевченкового “Кобзаря”» («Україна», 1924, кн. 4) на вид. за упорядкуванням В. Доманицького (С.-Пе­тербург, 1910); «Твори Тараса Шевченка. Повний збірник: у 2 т. за ред. Володимира Гадзінського та Костя Буревія» (т. 1, 1925; рец. у ж. «Життя й революція», 1925, кн. 6/7); «Тарас Шевченко. Кобзар» (там само, 1926, кн. 2/3) на вид. за упорядкуванням Ю. Меженка (К., 1926); «Нова праця про Шевченка» («Питання шевченко­знавства», т. 1, К., 1958) — на кн. «Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури» І. Пільгука (К., 1954); «Про видання “Листи до Т. Г. Шевченка” 1962 року» (К., 1962; упорядник Л. Кодацька — рец. у ж. «Радянське літературознавство», 1966, № 2). Відгуки відзначаються скрупульоз. аналізом, містять конкретні зауваження та вказівки щодо покращення їхнього наук. рівня. Від 1946 брав участь у підготовці нової експозиції шевченків. музеїв, був одним із консультантів к/ф «Тарас Шевченко» (1951, реж. і автор сценарію І. Савченко). Реабіліт. 1964. Архів та бібліотека Н. зберігаються в ЦДАМЛМ (у цінній колекції Н. — примірник вид. «Poezye Antoniego Sowy» (1859) з дарчим написом автора Т. Шевченкові з особистої б-ки поета «Bratu Tarasu od Edwarda»), окремі матеріали — у відділі рукопис. фондів і текстології Інституту літ-ри та фондах Інституту рукопису НБУВ у Києві, Музеї-архіві ім. Д. Антоновича УВАН у США тощо. У вересні–жовтні 2017 у Музеї книги і друкарства України (Київ) організовано виставку «Діла добрих оновляться…», присвяч. 125-й річниці від дня народж. Н. Шевченкіану з б-ки Н. експонували на виставці «Книжкові раритети Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України» (листопад 2017).

Завантажити статтю