Новицький Олександр Леонович

НОВИ́ЦЬКИЙ Олександр Леонович (27. 03. 1859, Одеса — 1929, м. Каліш, Польща) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. військ. г-зію, Одес. піхотне юнкер. училище (1884). Служив у 26-му піхот. Могильов. полку. Учасник рос.-япон. вій­ни 1904–05. Під час 1-ї світової вій­ни — на Пд.-Зх. фронті: командир полку, бригади, начштабу дивізії у званні генерал-майора. У березні 1917 приєднався до процесу створення укр. нац. армії. Був у розпорядженні Укр. гол. військ. комітету, з утворенням Міністерства військ. справ діяв у його організац. структурах. Після інтернування Армії УНР у Польщі мешкав у таборах в м. Ченстохова і Каліші, де брав участь в організації Братства Кирила та Мефодія та курсів військ. капеланів.

Рекомендована література

1. Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003;
   Google Scholar Internet
2. Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
   Google Scholar Internet
3. A. Kolańczuk. Ukra­ińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Prze­myśl, 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю