Нові Білярі

НОВІ́ БІЛЯРІ́ (до 1914 — Ананталь) — селище міського типу Одеського (до липня 2020 — Лиманського) ра­йону Одеської області. 2020 Новобілярську селищну раду (під­порядковані села Білярі, Булдинка, Григорівка) зараховано до Южненської громади. Н. Б. знаходяться на правому березі Малого Аджалицького лиману, за близько 1 км від Чорного моря, 12 км від смт Доброслав, 56 км від залізничної ст. Кремидівка та 45 км від залізничної ст. Одеса-Сортувальна. Площа 2,48 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 834 особи (складає 30,0 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 184 особи; пере­важно українці. Проходить автомобільний шлях Вино­градівка (пункт пропуску на українсько-молдовському кордоні)–Бол­град (Одеської обл.). Досліджено залишки поселень скіфського часу та перших століть н. е. Ананталь засновано на початку 20 ст. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від початку радянсько-німецької вій­ни Н. Б. стали місцем жорстоких боїв. Від 11 серпня 1941 тут проходила лінія фронту. У Григорівці встановлено памʼят­ник морякам-десантникам, які загинули у вересні 1941. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 415 воїнів-земляків. 1945 засновано Булдинський завод будівельних матеріалів; 1976 неподалік уведено в екс­плуатацію Одеський припортовий завод. Тривалий час Н. Б. належали до Григорівської сільської ради. Від 1974 — смт. 1979 у Н. Б. проживали 4586 осіб. Нині працюють вітряна електро­станція та завод з пере­робле­н­ня тропічних олій. У селищі діють навч.-виховний комплекс «загальноосвітня школа-дитсадок», лікарська амбулаторія. Зберігся давній козацький цвинтар.