Нові Велідники
Визначення і загальна характеристика
НОВІ́ ВЕЛІ́ДНИКИ (до 1925 — Веледники) — село Коростенського (до липня 2020 — Овруцького) району Житомирської області. 2020 Нововелідниц. (до 1959 — Веледниц.) сільс. раду (підпорядк. села Іллімка, Красилівка, Прибитки, Сорокопень, Старі Велідники та Чабан) зараховано до Словечан. громади. Н. В. знаходяться на Словечансько-Овруцькому кряжі, у межах Житомирського Полісся, на малій р. Іллімка (Піщанець, Піщаха), побл. місця її впадіння у Норин (притока Ужа, бас. Припʼяті), за 21 км від м. Овруч. Площа 1,7 км2. За переписом насел. 2001, проживали 783 особи; переважно українці. Залізнична ст. Велідники (відкрито 1935). Виявлено 2 поселення та 2 майстерні кремʼяних знарядь доби неоліту й 3 давньорус. могильники. Село вперше згадується 1545 в описі Овруц. замку як Веледники. Після Люблін. унії 1569 від Великого князівства Литовського у складі Київ. воєводства навколишні землі відійшли до Польщі. Відтоді до 1923 — у межах Овруц. пов. Здавна існувала Веледниц. волость, що наприкінці 19 — на поч. 20 ст. увійшла до Норин. волості (див. Норинськ). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемирʼям 1667 і Вічним миром 1686 Веледники залишилися у складі Польщі. Після її 2-го поділу 1793 відійшли до Рос. імперії. 1793–95 — містечко Заслав., 1795–1925 — Волин. губ. 1885 у Веледниках було 46 дворів, мешкали 310 осіб, діяли 2 церкви, костел і 2 євр. молитов. будинки. 1906 у Веледниках — 83 двори, 479 жит.; у с. Старі Веледники — відповідно 52 і 376. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30, 1935–37 — у складі Коростен. округи; 1932–37 — Київ., від 1937 — Житомир. обл.; 1923–26 — Лугин., 1926–62 — Словечан., 1962–2020 — Овруц., від 2020 — Коростен. р-нів. Від 1925 — село. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до листопада 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 880 воїнів-земляків, з них 430 загинули (встановлено памʼятник). Діяли рад. партизан. загони. Оскільки нацисти майже вщент зруйнували с. Словечне, 1945–52 у Н. В. базувалися органи влади Словечан. р-ну. 1957 засн. цегел. завод. 1986 навколишні угіддя зазнали забруднення унаслідок аварії на ЧАЕС. Розвідано родовища торфу («Черевківське Гало»), чорного граніту («Котел») та кварцитів. Функціонують Нижній склад «Велідники» та Велідниц. лісництво (6510 га) Словечан. держлісгоспу, Сорокопен. лісництво (506 га) Овруц.-Народиц. спецдержлісгоспу. У Н. В. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. На тер. Овруччини знач. популярністю користується ансамбль «Водограй». Збереглася деревʼяна Свято-Богоявлен. церква (19 ст.). Памʼятка історії місц. значення та обʼєкт паломництва хасидів — поховання цадика Ісраеля Дов Бера (1870). Серед видат. уродженців — гірн. інж. В. Колосюк.
Літ.: Бондаренко С. Д. Земля Древлянська: істор. нарис про Овруччину. Ж., 2003; Романюк Н. Й. Сільська територія в умовах радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС: 1986–2006 рр. (На прикладі території Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області) // Вісн. аграр. історії. 2015. № 10.
П. А. Романуха
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
