Нові Світлана Ігорівна
Визначення і загальна характеристика
НОВ́І Світлана Ігорівна (16. 01. 1934, Алма-Ата, нині Алмати — 11. 11. 2021, Київ) — кінооператор, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Премія ім. М. Ломоносова АН СРСР (1968). Член НСКінУ (1965). Закін. ВДІК (Москва, 1958). Працювала на Свердлов. студії кінохроніки (нині Єкатеринбург, РФ). 1960–94 — на студії «Київнаукфільм» (нині Нац. кінематека України). Зняла стрічки: «Нашому тренеру» (1962; диплом та «Кришталевий кубок» Мкф спорт. фільмів, м. Кортіна д’Ампеццо, Італія, 1963), «Завдання вирішує кібернетика» (1963), «Безпека праці в хімічній лабораторії» (1964), «Як будується траулер», «Імпульсний реактор на швидких нейтронах», «Юрій Шумський», «Легенда про Карадаг» (усі — 1965), «Шлях до антиречовини» (1966; 1-а премія та диплом зонал. огляду, Тбілісі, 1967), «Золота комора» (1967), «Роздуми про хаос і гармонію» (1968), «Сільські силуети» (1969), «В цьому прекрасному і шаленому світі», «Кримські пейзажі», «Олександр Корнійчук» (усі — 1970), «Шосте почуття» (1974, співавт.; почес. диплом 29-го Конгресу Міжнар. асоц. наук. кіно, Амстердам, 1975), «Розповіді про науку» (1978; диплом 16-го Мкф, м. Пардубіце, Чехія, 1978; гол. приз Мкф, Белґрад, 1980), «Здійснення мрії. Корольов» (1980), «Пам’яті загиблих споруд» (1988), «А правда нас вільними зробить» (1990), «Українці. Любов» (1992), «Пам’ятай про життя» (1993), «Грицеві писанки» (1995), «Тополя» (1996; обидві — співавт.).
Завантажити статтю
Людина 
