Новоазовськ

НОВОАЗО́ВСЬК (до 1923 — Новомиколаївська, 1923–58 — Будьоннівка) — місто Донецької області. Новоазов. міській раді підпорядк. села Гусельщикове, Козлівка та Самсонове. Н. знаходиться на узбережжі Таганрозької затоки Азовського моря, у місці впадіння р. Грузький Яланчик, за 115 км від Донецька, 42 км від залізнич. ст. Маріуполь та 10 км від пункту пропуску Новоазовськ на укр.-рос. кордоні. Площа 8,6 км². За переписом насел. 2001, проживали 12 702 особи (складає 97,8 % до 1989), з них зазначили рідною укр. мову 22,87 %, рос. — 76,68 %; станом на 1 січня 2014 — 11 740 осіб. Виявлено артефакти мустьєр. культури. Засн. 1849 як станиця Новомиколаївська козаками Міус. округу Землі Війська Донського. 1859 було 128 дворів, мешкали 885 осіб; 1914 — відповідно 701 і 7900. На поч. 1860-х рр. відкрито чол. і жін. парафіял. училища. Зручне розташування на шляхах Бахмут–Таганрог і Новочеркаськ–Маріуполь та вихід до моря сприяли тому, що в 1870–80-х рр. Новомиколаївська стала знач. торг. центром (продавали зерно, овочі, худобу, рибу, сіль, тканини). Від 1870 — у складі Області Війська Донського; від 1888 — Таганроз. округу. Деякий час існувала Новомикол. волость. 1855 зведено дерев’яну Свято-Микол. церкву. 1873 на її місці споруджено кам’яний храм, що 1936 був зруйнований більшовиками, від поч. 21 ст. діє новозбудов. однойм. церква. 1901 у станицю переселилися 832 сім’ї із Катерино­слав., Полтав. і Харків. губ. На поч. 1910-х рр. працювали 3 цегляні заводи, діяли 2 початк. училища. Щороку проводили 2 ярмарки. У січні 1918 більшовиками оголошено про встановлення своєї влади у станиці, а у лютому того ж року її зараховано до складу Таганроз. р-ну Донец.-Криворіз. рад. республіки. У козаків почали відбирати інвентар, землі, овець та ін. майно, що спонукало їх до пов­стання. 18 квітня 1918 за допомогою добровол. загону на чолі з рос. генералом М. Дроздовським у Новомиколаївській було відновлено козац. правління. Від кін. лютого до поч. літа 1919 з пере­рвами станицю утримували махнов. загони, які тут брали участь у декількох боях з козаками та білогвардійцями. 16 жовтня 1919 станицю знову захопили махновці, яких через 2 дні у черг. раз вибили козац. частини А. Шкуро. У грудні 1919 увійшла Перша кінна армія С. Будьонного, на честь якого 1923 Новомиколаївську перейменували на Будьоннівку. 9– 14 липня 1920 станицею управляв козац. десант на чолі з Ф. Назаровим. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 — Маріуп. округи; 1932–38 та від 1962 — Донец., 1938–62 — Сталін. обл.; 1932–35 — Маріуп. міськради; 1963–65 — Володар. (від 2016 — Нікол.) р-ну. 1923–32, 1935–63, 1965–2020 — райцентр. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1938 — смт, від 1966 — місто рай. значення. 1930 засн. радгосп ім. Р. Люксембурґ (від 1957 — племін. завод, пізніше — «Розівський»; діяв до 2005, займався розведенням овець цигей. породи; 1954–62 на ньому працював епізоотолог, мікробіолог, біохімік М. Остапець, 1958–62 — економіст М. Шальнев). Жит. по­­тер­пали від голодомору 1932–33 (у 2008 освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. 1933 організовано МТС. 1935 почали друкувати рай. г. «Сталинец» (нині «Родное Приазовье»). 1936 засн. Новоазов. птахофабрику, 1967 — Новоазов. завод мінерал. води. Від 9 жовтня 1941 до 2 вересня 1943 — під нім. окупацією. За участь у підпіл. русі нацисти вбили понад 50 осіб. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 3148 воїнів-земляків. Встановлені пам’ятники рад. воїнам-визволителям, на честь воїнів 130-ї стрілец. дивізії та льотчиків 9-ї Маріуп.-Берлін. гвард. авіадивізії («Літак МіГ-17»), меморіал «Скорботна мати». Від 1958 — сучасна назва. Від 28 серпня 2014 донині місто контролюють сепаратисти т. зв. Донец. нар. респуб­ліки. 2020 постановою ВР України з центром у м. Кальміуське (до 2016 — Комсомольське; раніше належало до Старобешів. р-ну) утвор. Кальміус. р-н, куди віднесено й Новоазов. міську територіал. громаду. У 1-й пол. 2010-х рр. функціонували профес. ліцей, 3 заг.-осв. школи, 5 дитсадків; Будинок культури, муз. школа, б-ки для дорослих і дітей; центр. рай. лікарня; ДЮСШ. Діяли також громади євангел. християн-баптистів і свідків Єгови. Серед видат. уродженців — матеріалознавець В. Дорошко, економіст М. Зось-Кіор, філософ К. Карпенко; спортсмен (велоспорт, шосе) Є. Загребельний; військ. діяч Б. Хрещатицький.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю