Новоазовськ

НОВОАЗО́ВСЬК (до 1923 — Новомиколаївська, 1923–58 — Будьоннівка) — місто Донецької області. Новоазов. міській раді підпорядк. села Гусельщикове, Козлівка та Самсонове. Н. знаходиться на узбережжі Таганрозької затоки Азовського моря, у місці впадіння р. Грузький Яланчик, за 115 км від Донецька, 42 км від залізнич. ст. Маріуполь та 10 км від пункту пропуску Новоазовськ на укр.-рос. кордоні. Пл. 8,6 км². За переписом насел. 2001, проживали 12 702 особи (складає 97,8 % до 1989), з них зазначили рідною укр. мову 22,87 %, рос. — 76,68 %; станом на 1 січня 2014 — 11 740 осіб. Виявлено артефакти мустьєр. культури. Засн. 1849 як станиця Новомиколаївська козаками Міус. округу Землі Війська Донського. 1859 було 128 дворів, мешкали 885 осіб; 1914 — відповідно 701 і 7900. На поч. 1860-х рр. відкрито чол. і жін. парафіял. училища. Зручне розташування на шляхах Бахмут–Таганрог і Новочеркаськ–Маріуполь та вихід до моря сприяли тому, що в 1870–80-х рр. Новомиколаївська стала знач. торг. центром (продавали зерно, овочі, худобу, рибу, сіль, тканини). Від 1870 — у складі Області Війська Донського; від 1888 — Таганроз. округу. Деякий час існувала Новомикол. волость. 1855 зведено дерев’яну Свято-Микол. церкву. 1873 на її місці споруджено кам’яний храм, що 1936 був зруйнований більшовиками, від поч. 21 ст. діє новозбудов. однойм. церква. 1901 у станицю переселилися 832 сім’ї із Катеринослав., Полтав. і Харків. губ. На поч. 1910-х рр. працювали 3 цегляні заводи, діяли 2 початк. училища. Щороку проводили 2 ярмарки. У січні 1918 більшовиками оголошено про встановлення своєї влади у станиці, а у лютому того ж року її зараховано до складу Таганроз. р-ну Донец.-Криворіз. рад. республіки. У козаків почали відбирати інвентар, землі, овець та ін. майно, що спонукало їх до повстання. 18 квітня 1918 за допомогою добровол. загону на чолі з рос. генералом М. Дроздовським у Новомиколаївській було відновлено козац. правління. Від кін. лютого до поч. літа 1919 з перервами станицю утримували махнов. загони, які тут брали участь у декількох боях з козаками та білогвардійцями. 16 жовтня 1919 станицю знову захопили махновці, яких через 2 дні у черг. раз вибили козац. частини А. Шкуро. У грудні 1919 увійшла Перша кінна армія С. Будьонного, на честь якого 1923 Новомиколаївську перейменували на Будьоннівку. 9– 14 липня 1920 станицею управляв козац. десант на чолі з Ф. Назаровим. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 — Маріуп. округи; 1932–38 та від 1962 — Донец., 1938–62 — Сталін. обл.; 1932–35 — Маріуп. міськради; 1963–65 — Володар. (від 2016 — Нікол.) р-ну. 1923–32, 1935–63, 1965–2020 — райцентр. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1938 — смт, від 1966 — місто рай. значення. 1930 засн. радгосп ім. Р. Люксембурґ (від 1957 — племін. завод, пізніше — «Розівський»; діяв до 2005, займався розведенням овець цигей. породи; 1954–62 на ньому працював епізоотолог, мікробіолог, біохімік М. Остапець, 1958–62 — економіст М. Шальнев). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (у 2008 освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. 1933 організовано МТС. 1935 почали друкувати рай. г. «Сталинец» (нині «Родное Приазовье»). 1936 засн. Новоазов. птахофабрику, 1967 — Новоазов. завод мінерал. води. Від 9 жовтня 1941 до 2 вересня 1943 — під нім. окупацією. За участь у підпіл. русі нацисти вбили понад 50 осіб. На фронтах 2-ї світової війни воювали 3148 воїнів-земляків. Встановлені пам’ятники рад. воїнам-визволителям, на честь воїнів 130-ї стрілец. дивізії та льотчиків 9-ї Маріуп.-Берлін. гвард. авіадивізії («Літак МіГ-17»), меморіал «Скорботна мати». Від 1958 — сучасна назва. Від 28 серпня 2014 донині місто контролюють сепаратисти т. зв. Донец. нар. республіки. 2020 постановою ВР України з центром у м. Кальміуське (до 2016 — Комсомольське; раніше належало до Старобешів. р-ну) утвор. Кальміус. р-н, куди віднесено й Новоазов. міську територіал. громаду. У 1-й пол. 2010-х рр. функціонували профес. ліцей, 3 заг.-осв. школи, 5 дитсадків; Будинок культури, муз. школа, б-ки для дорослих і дітей; центр. рай. лікарня; ДЮСШ. Діяли також громади євангел. християн-баптистів і свідків Єгови. Серед видат. уродженців — матеріалознавець В. Дорошко, економіст М. Зось-Кіор, філософ К. Карпенко; спортсмен (велоспорт, шосе) Є. Загребельний; військ. діяч Б. Хрещатицький.

А. І. Шушківський