Новоборове

Визначення і загальна характеристика

НОВОБОРОВЕ́ (до 1958 — Ново-Борове) — село Старобільського ра­йону Луганської області. Належить до Старобіл. громади. Н. знаходиться на р. Борова (притока Сіверського Дінця), за 42 км від райцентру та 35 км від залізнич. ст. Рубіжне. За 1 км на Пн. — гідрол. памʼятка природи місц. значе­н­ня Новоборів. джерело (охороняють від 1971, живить малу р. Гнила Плотва). Площа 3,2 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 599 осіб; 2018 — 309 осіб; пере­важно українці. Засн. на поч. 19 ст. вихідцями з Борівського городка (нині смт Борівське Сіверськодонец. р-ну Луган. обл.). Жит. під­тримали пов­­ста­н­ня під проводом К. Булавіна, за що за­знали жорстких покарань від царської влади. Згодом — велика держ. слобода. Тривалий час Н. було центром Новоборів. волості. 1765–80, 1796–1835 — у складі Слобід.-Укр., 1835–1920 — Харків. губ.; 1780–96 — Харків. намісництва; 1797–1923 — Старобіл. пов. 1885 було 395 дворів, проживали 1958 осіб, діяли православна церква, школа, збирали 3 ярмарки на рік. 1914 мешкали 3178 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — село Донец. губ.; 1923–30, 1933–38 — Старобіл., влітку 1930 — Луган., у вересні того ж року — Харків. округ; 1932–38 — Донец., від 1938 — Луган. (до 1958 та 1970–90 — Ворошиловгр.) обл. 1923 з Містків. і Новоборів. волостей утвор. Містків. р-н (існував до 1931 та 1935–59). У 1931–35 — у складі Сватів. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1942 до січня 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 368 воїнів-земляків, з них 114 загинули (встановлено памʼят­ник). У 2-й пол. 1960-х рр. проживали понад 980 осіб. Є Будинок культури; б-ка; фельдшер. пункт. Збереглася цегл. Свято-Вознесен. церква (1902).

Літ.: Мірошниченко І. О. Старобільщина: (історико-крає­знавчий нарис). 2002; Його ж. Старобельщина — жемчужина Приайдарья. 2011 (обидві — Луганськ).

О. І. Дівенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю