Розмір шрифту

A

Нововасилівка

НОВОВАСИ́ЛІВКА — селище міського типу Мелітопольського (до липня 2020 — Приазовського) ра­йону Запорізької області. 2020 з Нововасилів. селищ. ради (під­порядк. села Домузли, Новоолександрівка та Пів­ден­не) та Бесідів., Воскресен., Ган­нів., Новоспас., Маків., Розів. і Федорів. сільс. рад утвор. Нововасилів. селищну громаду (728 км2, 7721 особа, 19 сіл). Н. знаходиться на р. Апанли (притока Корсаку, бас. Азовського моря), за 151 км від обл. центру, 15 км від смт Приазовське, 35 км від залізнич. ст. Мелітополь та 30 км від азов. узбереж­жя. Площа 6,6 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 2829 осіб (складає 85,6 % до 1989); станом на поч. 2020 — 3034 особи: 1852 українці, 945 росіян. Засн. 1823 на місці ногай. поселе­н­ня 15-ма родинами селян-молокан із с. Бурнак Тамбов. губ. (Росія). Їхнім кер. і одним із духов. пастирів був Василь Чернов, на честь якого нове поселе­н­ня на­звали Василівкою. Протягом на­ступ. 20 р. пере­їхало багато селян з Владимир. та ін. губерній Росії. Від 1830-х рр. — сучасна назва. До 1920 село належало до Таврій., 1920–22 — Запоріз. (1920–21 — Олександрів.), 1923–25 — Катеринослав. губ.; водночас до 1842 — Мелітоп., 1842–1923 — Бердян. пов. Від 2-ї пол. 19 ст. — волос. центр. Зро­ста­н­ня попиту на зерно у післяреформений період стимулювало роз­оре­н­ня цілин. земель, роз­виток хліборобства та скороче­н­ня вівчарства. Власники великих отар брати Мазаєви, які залишили цю тер., пере­кочувавши на Пн. Кавказ і Ставропольщину, орендували побл. Н. 20 тис. дес. землі та випасали 2 тис. овець. Виведена ними мазаєвська порода овець набула світ. слави. У травні 1884 від­бувся зʼїзд пред­ставників рос. баптист. громад, на якому був створ. Союз рос. баптистів Пд. Росії та Кавказу. 1886 було 430 дворів, мешкали 3525 осіб, діяли православна церква, 2 школи, працювали чавуноливар. і цегел. заводи. На поч. 20 ст. функціонували 5 молокан. молитов. будинків, випускали продукцію цегел. завод Євстратова, шкіряний завод Петракова, великий млин з газогенератор. двигуном Калмикова, низка ку­стар. майстерень. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голоду 1921, голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. 1930–62 — райцентр. 1931 створ. МТС. 1932–39 — у складі Дні­проп., від 1939 — Запоріз. обл. Від 6 жовтня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім. окупацією. Нацисти вбили понад 100 жит. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули понад 400 воїнів-земляків, а у боях за Н. — 251 воїн-визволитель (встановлено мемор. комплекс, скульптори В. Дубінін, Е. Нізова, Б. Рапопорт). 1952 місц. колгосп обробляв 12 462 га землі. 1956 організовано «Між­колгоспбуд». Від 1957 — смт. У тому ж році «Райхарчкомбінат» реорганізовано в завод продовольчих товарів (працювали олійниця та 3 цехи: консерв., без­алкогол. напоїв і хлібобулоч. виробів). 1961 створ. нововасилів. від­діл. «Сільгосптехніки», 1968 — спеціалізов. дорожньо-буд. ділянку № 20. Нині працюють декілька фермер. госп-в. 1997 від­крито ливарне під­приємство «ТАЛКо». У Н. — навч.-вихов. комплекс «Гармонія» (опор. навч. заклад), дитсадок; муз. і художня школи, б-ки для дорослих і дітей, музей побуту перших поселенців, Будинок культури; лікарня. Функціонує нар. колектив «Мрія». 2006 при Приазов. рай. організації нац.-культур. товариства молокан «Русь» створ. самодіял. колектив «Райський птах». Збереглися приміще­н­ня кін. 19 — поч. 20 ст. — молитов. будинків духов. християн-молокан і євангел. християн-баптистів, колиш. волос. правлі­н­ня та земського училища. У 2-й пол. 2000-х рр. освячено православну церкву св. праведного Іоан­на Кронштадтського. Діють також громади адвентистів сьомого дня та свідків Єгови. 2014 встановлено памʼятні знаки уродженцям Н. — директор Моск. тор­фʼяного ін­ституту, одному із роз­робників плану ГОЕЛРО І. Віхляєву, викладачу фізики Бердян. пед. університету М. Попову, крає­знавцю В. Каніболоцькому. Тут також народилися: акушер-гін­еколог А. Голубєв, рос. лікар-психотерапевт Л. Гримак, фахівець у галузі металургії В. Друян, фахівець у галузі звʼязку І. Трифонов, рос. мово­знавець В. Супрун; рос. поет-футурист Вадим Баян; балет­мейстер, режисер, засл. діяч. мистецтв України М. Заварзін; учасник 2-ї світової вій­ни, Герой Радянського Союзу І. Кузьменко, льотчик П. Колодін (1963–86 був у загоні космонавтів СРСР). Нововасилів. середню школу закінчив генерал-лейтенант артилерії, двічі Герой Радянського Союзу В. Петров.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2021
Том ЕСУ:
23
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
73368
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
64
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 36
  • середня позиція у результатах пошуку: 9
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 9): 222.2% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Нововасилівка / Ж. В. Шурнюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-73368.

Novovasylivka / Zh. V. Shurniuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2021. – Available at: https://esu.com.ua/article-73368.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору