Нововасилівка
НОВОВАСИ́ЛІВКА — селище міського типу Мелітопольського (до липня 2020 — Приазовського) району Запорізької області. 2020 з Нововасилів. селищ. ради (підпорядк. села Домузли, Новоолександрівка та Південне) та Бесідів., Воскресен., Ганнів., Новоспас., Маків., Розів. і Федорів. сільс. рад утвор. Нововасилів. селищну громаду (728 км2, 7721 особа, 19 сіл). Н. знаходиться на р. Апанли (притока Корсаку, бас. Азовського моря), за 151 км від обл. центру, 15 км від смт Приазовське, 35 км від залізнич. ст. Мелітополь та 30 км від азов. узбережжя. Площа 6,6 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2829 осіб (складає 85,6 % до 1989); станом на поч. 2020 — 3034 особи: 1852 українці, 945 росіян. Засн. 1823 на місці ногай. поселення 15-ма родинами селян-молокан із с. Бурнак Тамбов. губ. (Росія). Їхнім кер. і одним із духов. пастирів був Василь Чернов, на честь якого нове поселення назвали Василівкою. Протягом наступ. 20 р. переїхало багато селян з Владимир. та ін. губерній Росії. Від 1830-х рр. — сучасна назва. До 1920 село належало до Таврій., 1920–22 — Запоріз. (1920–21 — Олександрів.), 1923–25 — Катеринослав. губ.; водночас до 1842 — Мелітоп., 1842–1923 — Бердян. пов. Від 2-ї пол. 19 ст. — волос. центр. Зростання попиту на зерно у післяреформений період стимулювало розорення цілин. земель, розвиток хліборобства та скорочення вівчарства. Власники великих отар брати Мазаєви, які залишили цю тер., перекочувавши на Пн. Кавказ і Ставропольщину, орендували побл. Н. 20 тис. дес. землі та випасали 2 тис. овець. Виведена ними мазаєвська порода овець набула світ. слави. У травні 1884 відбувся з’їзд представників рос. баптист. громад, на якому був створ. Союз рос. баптистів Пд. Росії та Кавказу. 1886 було 430 дворів, мешкали 3525 осіб, діяли православна церква, 2 школи, працювали чавуноливар. і цегел. заводи. На поч. 20 ст. функціонували 5 молокан. молитов. будинків, випускали продукцію цегел. завод Євстратова, шкіряний завод Петракова, великий млин з газогенератор. двигуном Калмикова, низка кустар. майстерень. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голоду 1921, голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1930–62 — райцентр. 1931 створ. МТС. 1932–39 — у складі Дніпроп., від 1939 — Запоріз. обл. Від 6 жовтня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім. окупацією. Нацисти вбили понад 100 жит. На фронтах 2-ї світової війни загинули понад 400 воїнів-земляків, а у боях за Н. — 251 воїн-визволитель (встановлено мемор. комплекс, скульптори В. Дубінін, Е. Нізова, Б. Рапопорт). 1952 місц. колгосп обробляв 12 462 га землі. 1956 організовано «Міжколгоспбуд». Від 1957 — смт. У тому ж році «Райхарчкомбінат» реорганізовано в завод продовольчих товарів (працювали олійниця та 3 цехи: консерв., безалкогол. напоїв і хлібобулоч. виробів). 1961 створ. нововасилів. відділ. «Сільгосптехніки», 1968 — спеціалізов. дорожньо-буд. ділянку № 20. Нині працюють декілька фермер. госп-в. 1997 відкрито ливарне підприємство «ТАЛКо». У Н. — навч.-вихов. комплекс «Гармонія» (опор. навч. заклад), дитсадок; муз. і художня школи, б-ки для дорослих і дітей, музей побуту перших поселенців, Будинок культури; лікарня. Функціонує нар. колектив «Мрія». 2006 при Приазов. рай. організації нац.-культур. товариства молокан «Русь» створ. самодіял. колектив «Райський птах». Збереглися приміщення кін. 19 — поч. 20 ст. — молитов. будинків духов. християн-молокан і євангел. християн-баптистів, колиш. волос. правління та земського училища. У 2-й пол. 2000-х рр. освячено православну церкву св. праведного Іоанна Кронштадтського. Діють також громади адвентистів сьомого дня та свідків Єгови. 2014 встановлено пам’ятні знаки уродженцям Н. — директор Моск. торф’яного інституту, одному із розробників плану ГОЕЛРО І. Віхляєву, викладачу фізики Бердян. пед. університету М. Попову, краєзнавцю В. Каніболоцькому. Тут також народилися: акушер-гінеколог А. Голубєв, рос. лікар-психотерапевт Л. Гримак, фахівець у галузі металургії В. Друян, фахівець у галузі зв’язку І. Трифонов, рос. мовознавець В. Супрун; рос. поет-футурист Вадим Баян; балетмейстер, режисер, засл. діяч. мистецтв України М. Заварзін; учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу І. Кузьменко, льотчик П. Колодін (1963–86 був у загоні космонавтів СРСР). Нововасилів. середню школу закінчив генерал-лейтенант артилерії, двічі Герой Радянського Союзу В. Петров.
Рекомендована література
- Край Приазовский: Краткий истор. и соц.-экон. справоч.-путеводитель. Приазовское, 1992;
- Каниболоцкий Г. В. Из истории родного края. 2003;
- Його ж. История поселка городского типа Нововасилевки Приазовского района Запорожской области с краткими сведениями по истории ближайших сел: В 4 кн. 2008;
- Приазовский район: История края в поколениях. Мелитополь, 2013.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
