Нововеличковська
НОВОВЕЛИ́ЧКОВСЬКА — станиця у Дінському районі Краснодарського краю РФ. Знаходиться на берегах р. Понура, за 38 км від м. Краснодар, 30 км від райцентру та 14 км від залізнич. станції Титаровка. Є адм. центром сільс. поселення, до якого входять станиці Н. (станом на 2014 мешкало 8500 осіб), Воронцовська (1263), с-ща Найдорф (1019), Дальній (214). Площа 292 км2. Виникла 1823, коли частина насел. Величков. курін. поселення Чорномор. козац. війська за жеребом переселилася на нове місце вище за течією р. Понура разом із переселенцями з Полтав. та Черніг. губ. Нове курінне поселення отримало назву Новоконурське (р. Понура тоді називали Конура). 1827 воно перейм. у Н., відтоді Величков. курінне поселення мало назву Старовеличковського. Належало до Катеринодар. округу Чорноморії. Зведено церкву св. Катерини, першим курін. отаманом обрано С. Гопкала. Від 1842 — станиця Чорномор. козац. війська (одночасно була переведена до складу Таман. округу Чорноморії), від 1860 — Кубан. обл. (від 1870 належала до Темрюц., від 1876 — Катеринодар. пов., від 1888 — Темрюц., згодом — Катеринодар. відділу) та Кубан. козац. війська. Станиця поділялася на 9 країв (кутків), що мали власні назви: Дзяби, Грабки, Халявки, Іваньки, Ляхоти, Бодні, Хижнів. край, Середів. край, Гречана балка. 1873 зведено дерев’яну Михайло-Архангел. церкву. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. у Н. було 710 дворів, у яких проживало 6683 особи, переважно українці. Діяли 2 школи, 2 парових і 11 вітряних та водяних млинів, 15 торг.-пром. закладів. 1884 побл. станиці засн. нім. колонію Гнадау. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій, після чого змінився етніч. склад населення. Від 1937 — у складі Краснодар. краю. За переписом 2002, українці складали тільки 1,6 %, росіяни — 85,8 %, вірмени — 4,1 %, лезгини — 3,9 %. У Н. народилися наказний отаман Кубан. козац. війська (1908–17) М. Бабич; етнограф і музеєзнавець О. Бежкович; учасник 1-ї і 2-ї світ. воєн і воєн. дій 1918–20 генерал-майор П. Бежко; тут мешкали і навч. Герої Рад. Союзу М. Примак (Приймак) і С. Кокора.
Рекомендована література
- Михайлов Н. Т. Ставропольская губерния и Кубанская область: (Обзор городов, сел, станиц и хуторов): Справоч. по Ставроп. епархии. Екатеринодар, 1910;
- Азаренкова А. С., Бондарь И. Ю., Вертышева Н. С. Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793–1985 гг.). Краснодар, 1986.
Завантажити статтю
