Нововеличковська

НОВОВЕЛИ́ЧКОВСЬКА — станиця у Дінському ра­йоні Краснодарського краю РФ. Знаходиться на берегах р. Понура, за 38 км від м. Краснодар, 30 км від райцентру та 14 км від залізнич. станції Титаровка. Є адм. центром сільс. поселе­н­ня, до якого входять станиці Н. (станом на 2014 мешкало 8500 осіб), Воронцовська (1263), с-ща Найдорф (1019), Дальній (214). Площа 292 км². Виникла 1823, коли частина насел. Величков. курін. поселе­н­ня Чорномор. козац. війська за жеребом пере­селилася на нове місце вище за течією р. Понура разом із пере­селенцями з Полтав. та Черніг. губ. Нове курін­не поселе­н­ня отримало назву Новоконурське (р. Понура тоді називали Конура). 1827 воно перейм. у Н., від­тоді Величков. курін­не поселе­н­ня мало назву Старовеличковського. Належало до Катеринодар. округу Чорноморії. Зведено церкву св. Катерини, першим курін. отаманом обрано С. Гопкала. Від 1842 — станиця Чорномор. козац. війська (одночасно була пере­ведена до складу Таман. округу Чорноморії), від 1860 — Кубан. обл. (від 1870 належала до Темрюц., від 1876 — Катеринодар. пов., від 1888 — Темрюц., згодом — Катеринодар. від­ділу) та Кубан. козац. війська. Станиця поділялася на 9 країв (кутків), що мали власні назви: Дзяби, Грабки, Халявки, Іваньки, Ляхоти, Бодні, Хижнів. край, Середів. край, Гречана балка. 1873 зведено деревʼяну Михайло-Архангел. церкву. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. у Н. було 710 дворів, у яких проживало 6683 особи, пере­важно українці. Діяли 2 школи, 2 парових і 11 вітряних та водяних млинів, 15 торг.-пром. закладів. 1884 побл. станиці засн. нім. колонію Гнадау. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій, після чого змінився етніч. склад населе­н­ня. Від 1937 — у складі Краснодар. краю. За пере­писом 2002, українці складали тільки 1,6 %, росіяни — 85,8 %, вірмени — 4,1 %, лезгини — 3,9 %. У Н. народилися наказний отаман Кубан. козац. війська (1908–17) М. Бабич; етно­граф і музеє­знавець О. Бежкович; учасник 1-ї і 2-ї світ. воєн і воєн. дій 1918–20 генерал-майор П. Бежко; тут мешкали і навч. Герої Рад. Союзу М. Примак (При­ймак) і С. Кокора.

Завантажити статтю