Новоайдарський район

Визначення і загальна характеристика

НОВОАЙДА́РСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходився у гео­графічному центрі Луганської області. Межував із Сіверськодонец. міськрадою, Кремін., Старобіл., Біловод., Станично-Луган., Словʼяносерб. і Попаснян. р-нами. Утвор. 1923 з Новоайдар. і Штормів. волостей у складі Старобіл. округи (ліквід. 1930) Донец. губ. (роз­формов. 1925). У 1932–38 — у складі Донец., від 1938 — Ворошиловгр. (нині Луган.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1942 до січня 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали понад 10 тис. новоайдарців, з них 6448 загинули. У 34-х брат. могилах поховано понад 1500 рад. воїнів-визволителів. У 2-й пол. 1940-х рр. пере­селено багато українців з укр. етніч. земель, що ві­ді­йшли до Польщі. 1962 Н. р. був ліквід. (від­тоді насел. пункти тимчасово належали до Старобіл. р-ну), 1965 від­новлений. Від літа 2014 від­бувалися бо­йові сутички укр. військ із загонами сепаратистів т. зв. Луган. нар. республіки. Від­тоді на Новоайдарщині загинули понад 110 укр. воїнів. У жовтні 2014 до Н. р. були при­єд­нані м. Щастя Луган. міськради, села Кримське, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине, Оріхове-Донецьке, Причепилівка, Сокільники, Трьохізбенка Словʼяносерб. р-ну. 2015 утвор. Новоайдар. селищну обʼєд­нану територ. громаду (її тер. становить 45 % від заг. тер. Новоайдарщини), куди уві­йшли 1 селищна (смт Новоайдар і 2 села) та 8 сільс. рад (Бахмутів., Гречишкин., Денежників., Муратів., Новоохтир., Побєдів., Спів­аків., Штормівська; 23 сільс. насел. пункти). Пл. р-ну у 2010-х рр. становила 1835,88 км². За пере­писом насел. 2001, проживала 28 451 особа (складає 96,6 % до 1989), з них вважали рідною мовою українську 46,0 %, рос. — 53,6 %, вірм. і білорус. — по 0,1 %; станом на 1 січня 2019 — 40 270 осіб. На тер. Новоайдарщини було 47 насел. пунктів, із них 45 сіл. 2020 Н. р. ліквідовано. У тому ж році в складі ново­утвор. Щастин. р-ну з 4-х рад сформовано Щастин. громаду (469,2 км², 21 252 особи; смт Петропавлівка та 9 сіл), а також значно роз­ширено Новоайдар. громаду (1319,6 км², 21 403 особи; 31 село). Н. р. лежав у Старобіл. степ. обл., на пд. від­рогах Середньоросійської височини. Рельєф — пологохвиляста лесова рівнина, роз­членована ярами та балками. Роз­ві­дано поклади аргіліту, піску, глини, газоконденсату. Річки: Сіверський Донець, Айдар, Євсуг, Єрик, Вільхова, Гримуча, Журавка, Конопляний Яр, Попасна, Сухий Яр, Суходол. Ґрунти пере­важно чорноземні звичайні середньо- та малогумусні. 1967 організовано Новоайдар. лісомислив. госп-во, площа якого нині 46,7 тис. га. Лісництва: Гречишкин., Капітанів., Новоайдар., Охтир., Піщане, Райгород., Словʼяно­серб., Трьохізбенське. На тер. Новоайдар. селищ. обʼ­єд­наної територ. громади природно-заповід. фонд становить 22 343,2 га та є найбільшою площею заповід­ності в Луган. обл. (заг.-держ. значе­н­ня — комплексна памʼятка природи Айдарська тераса та памʼят­ка садово-парк. мистецтва Парк Дружби). Під час військ. дій за­знала ушкоджень тер. Трьохізбенсь­кого степу, що є від­діл. Луганського природного заповід­ника НАНУ. Охороняються також заказники Нижній Суходіл (141,2 га, ландшафт., побл. с. Нижній Суходіл), Кримська дача (393,0 га, гідрол., Капітанів. лісництво), па­мʼятка природи Причепилівська (4,0 га, геол., побл. с. Причепилівка), заповід­не ур­очище Біляєвське (176,5 га, Словʼяносерб. лісництво; усі — місц. значе­н­ня). Автомобіл. шляхи (протяжністю 695,9 км): Старобільськ–Луганськ–Хру­стальний–Макіївка–Донецьк (нац. значе­н­ня), Сіверськодонецьк–Новоайдар і Дов­жанськ–Криничне (обидва — обл.). Значна частина дорож. інфра­структури була по­шкоджена в процесі бо­йових дій і військ. технікою. Пл. с.-г. угідь 101 479 га, з них 66 507 га орних земель. 2019 с.-г. виробництвом за­ймалися 59 агро­обʼ­єд­нань (з них 34 фермер. господарства), що обробляли 50 977 га орних земель. Найбільший виробник зерн. і тех. культур — під­приємство «Агротон» (16 тис. га орних земель). Серед фермер. госп-в найпотужнішим у рослин­ництві було «Айдар-Овощ» (3800 га орних земель). Овочівництвом (закритого та від­критого ґрунту) і садівництвом за­ймалося під­приємство «Мічурінське». Гол. виробник свинини в р-ні — під­приємство «Сфера» (водночас на пл. 3 тис. га вирощувало зерн. і тех. культури). Загалом у тварин­ництві були задіяні 5 госп-в, зокрема й під­приємство «Олексіївське». У Н. р. (2019) — 2 профес. ліцеї, 18 заг.-осв. шкіл, 12 дитсадків, 6 до­шкіл. під­роз­ділів у складі навч.-вихов. комплексів, 2 поза­шкіл. освіт. заклади, 2 санаторні школи, ДЮСШ; Новоайдарський крає­знавчий музей і 2 його від­діли (села Колядівка та Смолянинове), Палац культури, рай. і 10 сільс. Будинків культури, Нар. будинок, 6 клубів, рай., селищна і 19 сільс. б-к, муз. школа, школа естет. вихова­н­ня; 3 лікарні, 14 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 11 фельдшер. пунктів, психоневрол. інтернат. ЗМІ: г. «Вісник Новоайдарщини» (див. «Вестник Новоайдарщины»), ТРК «Енергія». На Новоайдарщині став популярним нар. вокал. фольклорно-етногр. ансамбль «Калина» Гречишкин. Будинку культури. Діяли 17 реліг. громад (пере­важно православні). У м. Щастя на вул. Донецька — 3 памʼятки архітектури: будинок управителя (№ 15; кін. 18 — поч. 19 ст.), житл. будинок (№ 14), Катеринин. церква (обидві — кін. 19 — поч. 20 ст.). 2013 у с. Дмитрівка освячено церкву Пантелеймона Цілителя, яку часто також називають Бурштиновим храмом (унікальність полягає в тому, що роз­писи виконані натурал. природ. фарбами, сусал. золотом і бурштином). За 2 км на Пд. від с. Трьохізбенка досліджено памʼятку археології Трьохізбен. городок (17–18 ст.). Серед видат. уродженців — педагоги О. Горошкіна (с. Кримське), Л. Козловський (с. Колядівка), лікар-хірург Д. Гречишкін (с. Гречишкине), лікар-невролог В. Дельва (с. Без­гинове), еколог Л. Зубова (с. Попасне), фахівець у галузі лісівництва В. Мішньов, економіст Ю. Махортов (обидва — с. Айдар-Миколаївка); поет Іван Приблудний (с. Без­гинове), поетеса, прозаїк, пере­кладач Л. Горбенко (с. Маловенделівка), письмен­ник, кінодраматург М. Циба (с. Олексіївка), поет, прозаїк М. Чернявський (с. Смолянинове); скульп­тори І. Чумак (нар. художник України; с. Олексіївка), В. Орлов (с. Райгородка), різьбяр, засл. майстер нар. творчості України О. Романенко (с. Гречишкине); баяніст, засл. арт. України В. Лігус (с. Штормове); церк. діяч К. Биковець (с. Райгородка); учасники 2-ї світової вій­ни, Герої Рад. Союзу М. Говорунов (с. Царівка), П. Шевченко (с. Смолянинове), повні кавалери ордена Слави М. Дьяченко (с. Царівка), М. Геть­ман (с. Капітанове), Г. Кофанов, П. Малєєв (обидва — с. Спів­аківка).

Літ.: Савельєва М. В далеку давнину // Вест. Новоайдарщины. 2000, 20 мая; 24 мая; 31 мая; 3 июня; 10 июня; 14 июня; Божкова Г. К. Новоайдарщина — колиска хліборобів, привабливий, чарівний край. Новоайдар, 2002; Історичні аспекти примусового пере­селе­н­ня українців з території Польщі до України у 1944–1946 роках // Вест. Новоайдарщины. 2006, 10 июня; Історія Луганського краю. Лг., 2008; Арапов О., Фєрєнц В., Клюєв В. Атлас заповід­них обʼєктів Луганщини. Лг., 2009; Луганщина: Істор.-краєзн. нариси. К., 2012; Новоайдарский район на современ­ном этапе. Новоайдар, 2013; Стратегія сталого роз­витку Новоайдарського ра­йону Луганської області на період до 2020 року. Новоайдар, 2013; Нет выше долга, чем сберечь Родину // Вест. Новоайдарщины. 2015, 11 сен.; Мартынов В., Мартынова О. Айдар — любовь моя и боль: путевые записки путешествен­ников. Северодонецк, 2017; Из истории края // Вісн. Новоайдарщини. 2019, 4 жовт.; Подройко А. В. Земля воинов и созидателей. История Новоайдарского ра­йона. Новоайдар, 2019.

І. М. Крюкова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю