Новогеоргіївськ
Визначення і загальна характеристика
НОВОГЕО́РГІЇВСЬК — місто Кіровоградської області, переважна частина якого нині затоплена водами Кременчуцького водосховища. Знаходилося за 178 км від обл. центру та 30 км від залізнич. ст. Кременчук. Збереглася частина міста, що розміщувалася на високих кручах правого берега р. Тясмин (нині с. Нагірне Великоандрусів. сільс. обʼєднаної територ. громади). «Трактатом про Вічний мир» (1686) зафіксована приналежність земель на Пд. від Тясмину до Моск. царства, які від кін. 17 ст. за своїм місцем розташування почали називати «тер. з того боку Дніпра». У 1680-х рр. на правому березі річки, навпроти м-ка Крилів (польського), виникла слобода, першими поселенцями якої були рос. старообрядці та вихідці з Правобережжя. За умовами рос.-турец. договорів 1711–12, рос. війська та більша частина козаків були виведені з Правобереж. України, а разом з тим відбулося і примусове переселення на Лівобережжя цивіл. мешканців, а Чигирин. полк, до складу якого належали землі на Пд. від Тясмину, остаточно ліквідовано разом з ін. правобереж. полками. Тоді ж польс. влада відбудувала та відновила Крилів і Крилівську слободу. Від 1732, незважаючи на опір польс. шляхти, т. зв. Задніпрські місця належали до Рос. імперії, а керівництво здійснювали фактично полковники та сотники прилеглих лівобереж. сотень Миргород. і Полтав. полків. 1743 у Крилів. слободі створ. укріплення із земляними валами. 1744 вона стала сотен. містечком Крилівський шанець Миргород. полку. 1752–64 Крилів був центром Пандур. (піхот.) полку Нової Сербії, в ньому дислокувалася 1-а рота. 1764 Крилів. шанець став посадом Катеринослав. намісництва. 1795–1806 Крилів тимчасово мав назву Олександрія та був повіт. містом. 1821 перейшов до складу військ. поселень. У ньому розташували штаб Військ. ордена св. Георгія кірасир. полку. 1822 перейменовано на Н. У Новогеоргіїв. полку служив поет А. Фет, який у своїх спогадах описав тогочасне місто. Після ліквідації військ. поселень у Н. мешкали 7689 осіб. Згодом тут були розвинуті шевське, кожушне, гончарне, столярне, бондарне, колісне, екіпажне ремесла. Працювали салотопні, свічк., цегел., деревообробні заводи. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. у місті разом з прилеглим с. Крилів проживали бл. 11,5 тис. осіб. Діяли 3 православні церкви, синагога, 2 двоклас. училища, 2 церк.-парафіял. школи. За даними 1910 у Н. проводили найбільшу кількість ярмарків і базарів у Херсон. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 — у складі Кременчуц., 1922–25 — Катеринослав. губ.; 1923–25 — Олександрій., 1925–30 — Кременчуц. округ; 1932–37 — Харків., 1937–39 — Полтав., від 1939 — Кіровогр. обл. Від 1923 — райцентр. Тоді ж у місті мешкали 6,6 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до 6 грудня 1943 — під нім. окупацією. 1954 РМ СРСР ухвалено рішення про початок будівництва Кременчуц. гідровузла на Дніпрі. На той час мешкали бл. 9,5 тис. осіб, які підлягали переселенню до 1959. У 1961 унаслідок обʼєднання с-ща гідробудівельників Хрущов із с. Табурище та приєднання до них Н. і с. Крилів, перенесених із зони затоплення водосховищем, виникло м. Хрущов (від 1962 — Кремгес, від 1969 — Світловодськ). Експозиції, присвячені Н., створ. у Світловод. міському краєзн. і Захарів. істор. музеях.
Літ.: Зленко А. А. Хроника о городе Новогеоргиевске (о городе, которого нет). Светловодск, 2011; Його ж. От Крылова до Новогеоргиевска. Светловодск, 2013; Його ж. История города Новогеоргиевска. К описанию заштатных приходов города Новогеоргиевска Александрийского уезда. Горишни Плавни, 2018.
А. О. Бутко, Т. Л. Ткачук, О. О. Зленко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
