Новоград-Волинський район

Визначення і загальна характеристика

НОВОГРА́Д-ВОЛИ́НСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у західній частині Житомирської області. Межує на Пд. Зх. із Хмельн. обл.; на Зх. і Пн. Зх. — з Рівнен. обл. Утвор. 1923 у складі Житомир. (1925–30 — Волин.) округи Волин. губ. (1925 ліквід.) з Романівец., Смолдирів. та Рогачів. волостей. Від­тоді функції райцентру виконує м. Ново­град-Волинсь­кий. Спочатку в складі Н.-В. р. були 33 сільс. ради. 1924–34 та 1958–66 унаслідок числен. реформ межі р-ну та кількість сільс. рад неодноразово змінювалися. Від 1932 насел. пункти Но­во­град-Волинщини входили до складу Київ., від 1937 — Житомир. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. 1935 Н.-В. р. роз­формовано, а його сільс. ради під­порядк. Ново­град-Волин. міськраді. Під час нім. окупації (від липня 1941 до січня 1944) створ. 13 сільс. управ. Теренами Ново­град-Волинщини рейдували десят­ки рад. партизан. зʼ­єд­нань. На фронтах 2-ї світової вій­ни та у ворожому тилу воювали 16 тис. мешканців. Нацисти спалили дотла 15, частково — 5 сіл. Є Городниц. військ. кладовище, 104 брат. і 87 одиноч. могил загиблих воїнів-визволителів і партизан, а також 5 брат. могил жертв нацизму. 1957 від ліквід. Городниц. р-ну (див. смт Городниця) 7 рад ві­ді­йшли до Ємільчин., 3 — до Ярун. р-нів. 1958 із сільс. рад Ново­град-Волин. міськради та роз­формованого Ярун. р-ну (див. с. Ярунь) від­новлено Н.-В. р. У 1970–90-х рр. мас­­штаб. змін щодо складу та меж р-ну не проводили, були здійснені лише не­значні коригува­н­ня внутр. адм. мережі, зокрема утвор. Камʼяномай­дан. (1974), Косенів., Суховол., Тернів. (усі — 1993), Наталів. (1994) та ліквід. Теснів. (1974) сільс. ради. До 1997 статус смт мало с. Броницька Гута. 2016–19 утвор. 1 селищну та 4 сільс. обʼ­єд­наних територ. громад: Городниц. (смт Городниця і 12 сіл, 478,09 км², 8352 особи; з Городниц. селищ., Броницькогутян., Кленів., Лучиц., Червоновіл. сільс. рад), Броників. (30 сіл, центр — Романівка, 394,98 км², 7254 особи; з Броників., Барвинів., Камʼяномай­дан., Лебедів., Новороманів., Поліянів., Тупал., Федорів. сільс. рад), Піщів. (11 сіл, Піщів, 192,5 км², 3976 осіб; з Піщів., Косенів., По­вчин., Середньодеражнян., Суховіл. сільс. рад), Стриїв. (8 сіл, Стриєва, 170,08 км², 4000 осіб; зі Стриїв., Киків., Киян., Суслів. сільс. рад), Чижівську (16 сіл, Чижівка, 297,43 км², 4387 осіб; з Чижів., Красилів., Курчиц., Малоцвілян. сільс. ради). На­прикінці 2017 до Ново­град-Волин. міської обʼєд­наної територ. громади зараховано Майстрів. (3 села, 40,326 км²), на поч. 2020 — Гульс. (1 село, 36,875 км²) сільс. ради. На поч. 2020 окремо функціонували 12 сільс. рад: Великогорбашів. (2 села, 33,81 км²), Великомолодьків. (3 села, 49,99 км²), Дідовиц. (2 села, 34,196 км²), Жолобнен. (3 села, 45,178 км²), Колодян. (2 села, 26,337 км²), Наталів. (2 села, 51,166 км²), Несолон. (3 села, 50,639 км²), Орепів. (2 села, 24,981 км²), Пилиповиц. (4 села, 46,307 км²), Тернів. (1 село, 18,025 км²), Токарів. (2 села, 36,139 км²), Ярунська (2 села, 71,375 км²). Заг. пл. р-ну становила 2098 км². За пере­писом насел. 2001, проживала 52 131 особа (складає 90,5 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 44 370 осіб; пере­важно українці. 2020 Н.-В. р. укрупнено шляхом при­єд­на­н­ня насел. пунктів Баранів. і Ємільчин. р-нів. Пл. збільшилася до 5256,6 км². Нині мешкають 169 704 особи. Є 12 територіал. громад: міські — Ново­град-Волин. (251 км², 62 018 осіб, обʼєд­налися 6 рад), Баранів. (603,4 км², 25 688 осіб, 14 рад); селищні — Городниц. (483,6 км², 8264 особи, 5 рад), Довбис. (225,7 км², 9001 особа, 3 ради), Ємільчин. (1484,6 км², 22 058 осіб, 22 ради); сільс. — Барашів. (498,4 км², 6884 особи, 12 рад), Броників. (444 км², 7991 особа, 9 рад), Дубрів. (174,7 км², 3821 особа, 4 ради), Піщів. (193,4 км², 3922 особи, 5 рад), Стриїв. (207,7 км², 5039 осіб, 5 рад), Чихів. (434,3 км², 7000 осіб, 7 рад), Ярун. (255,8 км², 8018 осіб, 7 рад). Лежить у межах Житомирського Поліс­ся, на Поліській низовині. Рельєф практично рівнин­ний з виходами на поверх­ню кри­сталіч. порід у ви­гляді скель та горбів. Багатий покладами граніту, піску, глини та торфу. На­прикінці 18 ст. почали використовувати родовища каоліну для Городницького фарфорового заводу. Протікає 2-а за значе­н­ням і за роз­мірами річка Житомирщини — Случ з притоками Смілкою, Тнею (до її стоку на тер. р-ну належать Тенька, Калюжі, Лубня, Мазурочка, Моравня, Стражівка, Теснівка), Церемом (Борисівка, Вербівка, Втора, Жо­ло­бʼянка, Зелюня, Кошелівка, Кропивня, Лукавець, Молодянка, Трохівка, Церемський, Яструбенька), Корчиком (Згар, Кропивня, Титиж), Вершницею (Голишівка, Немелянка, Чорна Річка), Гаттю (Чорна), Глинянкою, Гутянкою, Жуківкою, Котельнею, Кривалем (Вільхівка, Мицьківка), Могилівкою, Немилянкою, Ор­мі­л­лю, Пере­верзнею (Дубничка, Кленова), Радічем, Руднею (Брід, Орлик), Ширишівкою, а також Зольня (Без­імен­на), Бобрик, Доб­ки, Речиця (усі — бас. При­пʼяті та Дні­пра). Пере­важають темно-сірі опідзолені та дерново-підзолисті супіщані й гле­йові ґрунти. Від 1936 ведуть свою історію держ. під­приємства «Город­ниц. ліс. госп-во» (37 561 га; гол. під­роз­діли: Городниц., Брониц., Кленів., Липин., Надслучан., Червоновільс. лісництва) та «Ново­град-Волин. дослідне лісомислив. госп-во» (30 169,4 га; адміністрація роз­таш. у с. Майстрів; Ново­град-Волин., Курчиц., Мало­цвілян., Пилиповец., Пищів., Ярун. лісництва); від 2000 — дочірнє під­приємство «Ново­град-Волин. лісгосп АПК» (12 919 га; Ново­град-Волин. і Городниц. лісництва). Ро­стуть сосна, дуб, береза, осика, вільха та ін. Обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значе­н­ня — заказники Городни­цький (ботан., 352 га, Городниц. лісництво Городниц. ліс. господарства), Туганівський (ліс., 245 га, Ярун. лісництво; обом на­дано статус 1974), Казява (заг.-зоол., 1859 га, Брониц. лісництво, 1980), памʼя­тка природи Модрина (ботан., 36 га, Надслучан. лісництво, 1963), памʼятка садово-парк. мистецтва Городницький парк (21 га, Городниц. лісництво Городниц. ліс. господарства, 1972); місц. — заказники Ботанічна (0,6 га, Пищів. лісництво, 1967), Михеївський (35 га), Сапожинський (101,1 га), Сторожівський (0,4 га; усім — 1991), Ліс над Случ­чю (26,8 га, 2008; усі — Надслучан. лісництво; усі — ліс.), Вересна (56 га, Ярун. лісництво, 1991), Страусове перо (29,2 га, Городниц. лісництво Городниц. ліс. господарства, 2008; обидва — ботан.), Червоновільський (805 га, Чер­воновільс. лісництво, 1980), Мицьківський (39,4 га, Курчиц. лісництво, 2008), Іванівський (57,1 га, Ново­град-Волин. лісництво Ново­град-Волин. дослід. лісомислив. господарства, 2012), Дідовицький (8,5 га, Ново­град-Волин. лісництво Ново­град-Волин. лісгоспу АПК, 2018; усі — гідрол.), Кленівський (заг.-зоол., 296 га, Кленів. лісництво, 1991), Партизанський (22,9 га), Пікельський (128 га; обидва — Пищів. лісництво), Федорівський (557 га, Ново­град-Волин. лісництво Ново­град-Волин. дослід. лісомислив. господарства; усім — 2012), Ліптов (1,5 га, Городниц. лісництво дочір. під­приємства «Ново­град-Волин. лісгосп АПК», 2018; усі — ландшафтні), памʼятка природи Бог­данів дуб (ботан., Пилиповец. лісництво, 2008), дендрол. парк Пілява (6,1 га, Пищів. лісництво, 1967). Проходять Пд.-Зх. залізниця (станції Вершниця, Колодянка, Орепи, Смолка); між­нар. автострада Київ–Чоп, регіон. автотраса Ше­петівка–Коростень; магіс­трал. нафто­провід «Дружба», нафто­­продукто­провід «Самара–Західний напрям», газо­провід високого тиску. У с. Чижівка — під­приємство «Церсаніт Інвест» (продукція: керам. плитка, сантех. кераміка). Пл. с.-г. угідь 109,3 тис. га (станом на 2019), з них орних зе­мель — 70,2 тис. га. У структурі с. господарства значна ча­стка припадає на рослин­ництво. Стабільно працює значна кількість с.-г. агроформувань, зокрема приватне під­приємство «Галекс-Агро» (виробництво орган. продукції рослин­ництва і тварин­ництва), фермер. госп-во «Аделаїда» (вирощува­н­ня картоплі), ТОВ «Бетек» (ягідники малини та чорниці). У Н.-В. р. (2019) — Ярун. між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, 20 заг.-осв. і 18 до­шкіл. навч. закладів. Заклади культури: рай. (с. Ярунь; тривалий час очолювала засл. працівник культури України Ю. Сидорчук), Городниц. селищ. і 25 сільс. Будинків культури, 50 клубів, рай. б-ки для дорослих ім. Лесі Українки та для дітей (обидві — Ново­град-Волинський), 2 селищні та 50 сільс. б-к, 6 філій Ново­град-Волин. школи мистецтв (Городниця, села Ярунь, Гульськ, Несолонь, Пилиповичі, Сусли). У структурі Ново­град-Волин. рай. центру пер­вин. мед.-сан. допомоги — 22 ам­булаторії заг. практики сімей. медицини, 5 фельдшер.-акушер. і 50 фельдшер. пунктів. За ме­жами р-ну здобули популярність хор (від 1988 — нар.; кер. — засл. працівник культури України Ю. Лагасюк), фольклор. колектив «Кришталеві дзвони» (від 2002 — нар.) рай. Будинку культури; ансамбль укр. пісні «Калинові зорі» По­вчин. Будинку культури (від 2011 — нар.; в обох — засл. працівник культури України В. Сидорчук), жін. хор Броницькогутян. Будинку культури (від 1997 — нар.), вокал. ансамбль «Чарівниці» Пилиповиц. Будинку культури (у обох — засл. працівник культури України В. При­мак), жін. вокал. група «Мальви» Дідовиц. Будинку культури (О. Со­лоненко; обидва від 2013 — нар.); фольклорно-етногр. колективи «Колиска» Немильнян. клубу (створ. ще в довоєн­ні роки з ініціативи вчительки К. Бридун, від 2013 — нар.; Ф. Рашин), «Перлина» Гірків. Будинку культури (від 1990 — нар.; І. Кришталь), «Білі голубки» Суслів. клубу (від 1996 — нар.; засл. працівник культури України та Польщі А. Щирська), «Файні молодички» Червоновільс. Будинку культури (від 2009 — нар.; Л. Потайчук); фольк­лорно-етногр. колектив рай. Будинку культури (В. Шевелюк), танц. колектив «Віночок» Пилиповиц. Будинку культури (С. Кочубей; обидва від 2008 — зразкові). У Ново­град-Волинську щорічно проводять Між­нар. свято літ-ри і мистецтв «Лесині джерела». Рай. традиц. свята: Весни (с. Чижівка), Літа (Городниця), Купала, працівників с. господарства (обидва — с. Ярунь). Друкують газети «Лесин край», «Слово Поліс­ся», «Народна трибуна». На Ново­град-Волинщині, зокрема й райцентрі, Городниці, селах Броницька Гута та Чижівка, роз­винені художнє вишива­н­ня, нанизува­н­ня бісеру, килимарство, ткацтво, вʼяза­н­ня, виготовле­н­ня мережива, художнє обробле­н­ня дерева, різьбле­н­ня на дереві, гончарство, плеті­н­ня із рослин. матеріалів. Декор.-приклад. мистецтвом за­ймаються понад 50 майстрів. На держ. обліку пере­буває 180 памʼяток ку­льтур. спадщини, з них 124 історії (16 входять до складу комплексів), 43 археології (6). Тер., яку за­ймає Н.-В. р., була заселена лю­дьми ще в добу камʼяного віку, про що свідчать археол. знахідки з кременя побл. сіл Городище, Киянка, Ярунь. Виявлено стоянки епохи мезоліту побл. сіл Мала Цвіля та Вербівка, на берегах Слу­чі. У 6–8 ст. Ново­град-Волинщина знаходилася на межі двох племін. обʼ­єд­нань — древлян і дулібів (волинян). На Пд. Сх. від с. Чижівка локалізували 2 городища та с-ще (посад) між ними давньорус. культури (див. Возвягль), в ур­очищі Сербина гора у с. Ходурки — 2 курган­ні могильники 9–13 ст. (усі від 2009 — памʼятки археології нац. значе­н­ня). Обстежено кілька багатошар. поселень, зокрема 2 тис. до н. е., 6–7 ст., 10–13 ст. у с. Ходурки, 2 тис. до н. е., 8–9 ст. у с. Лучиця, 2 тис. до н. е., 10–13 ст. у с. Мала Цвіля, 1 тис. до н. е., 5–7 ст. у с. Кикова, 1 тис. до н. е., 10–12 ст. у с. Курчиця; двошар. городище 1 тис. до н. е., 9–10 ст. у с. Городище; двошар. городище та поселе­н­ня 1 тис. до н. е., 10–13 ст., поселе­н­ня 1 тис. до н. е. і 6–7 ст. у с. Кикова; 5 поселень 6–7 ст. у с. Киянка; поселе­н­ня 6–7 ст. і городище 9–10 ст. у с. Несолонь; 4 поселе­н­ня 7–9 ст., городище та поселе­н­ня 9–13 ст. у с. Гульськ; поселе­н­ня 1 тис. до н. е. у с. Немильня, 6–7 ст. у с. Сусли, 6–8 ст. у с. Велика Горбаша, 8–9 ст. у с. Кануни, 10–13 ст. у с. Курчиця, 11–13 ст. у с. Романівка, 12–13 ст. у селах Анастасівка, Вербівка, Вишківка; 2 поселе­н­ня 12–13 ст. у с. Лучиця; курган­ні групи 2 тис. до н. е. у с. Тальки, 10–12 ст. у селах Велика Горбаша, Ходурки, 10–12 ст. і 12–14 ст. у с. Вербівка, 10–13 ст. у с. Новозелене. Памʼятки архітектури місц. значе­н­ня: синагога (кін. 19 — поч. 20 ст.), Георгіїв. церква (1903; див. Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний монастир), костел св. Антонія (поч. 20 ст.) у Городниці, Воздвижен. церква та дзвіниця в с. Барвинівка (1794, 1847), пошт. станція в с. Броники (1854–58), Михайлів. церква у с. Груд (1913), церква Різдва Богородиці в с. Жолобне (1847), Вознесен. церква в с. Івашківка (1901), костел св. Станіслава в с. Лебедівка (1925), Іоан­но-Богослов. церква у с. Мала Горбаша (1912), Михайлів. церква у с. Середня Деражня (1901), Покров. церква у с. Ярунь (1907–11). Восени 1846 у с. Гульськ пере­бував Т. Шевченко, який брав участь в екс­педиції за зав­да­н­ням археол. комісії на Волині та Поділ­лі (встановлено памʼят. знак). Серед видат. уродженців — фітопатолог, учений-селекціонер, академік НААНУ М. Кирик (с. Федорівка), флорист-­систематик, геоботанік І. Артемчук (с. Косенів), учений-агроном А. Осипчук (с. Кануни), лікар-дерматовенеролог А. Лісницький (с. Сусли), лікар-патоморфолог, цитолог А. Мельник (с. Романівка), лікар-епідеміолог К. Синяк (с. Ходорівка), провізор В. То­лоч­ко (с. Федорівка), фізик Л. Ді­дух (с. Ярунь), математик Ф. Яремчук (с. Великий Молодьків), фахівець у галузі будівництва П. Кривошеєв (с. Майстрів), фахівець у галузі фі­зико-хім. механіки полімерів А. Тин­ний (с. Федорівка), хімік-технолог Л. Чурсіна (с. Ярунь), гео­граф К. Нємець (Городниця), історик, академік НАНУ, Герой України В. Литвин (с. Слобода Романів­ська), літературо­знавець С. За­їка (с. Борисівка), педагоги Степан (с. Орепи) і його син Анатолій (с. Гірки) Демʼянчуки, А. Ро­зенберг (Городниця), Ю. Пелех (с. Ярунь), фахівець у галузі держ. упр. М. Со­рока (с. По­вчине); письмен­ники П. Волиняк (с. Гульськ), Г. Генке (с. Анета), Ю. Ґудзь (с. Немильня), М. Карплюк (с. Піщів), М. Ткачук (с. Жолобне), М. Шмигін (с. Же­ребилівка); живописець, письмен­ник А. Журавель (с. Кропивня); хорео­граф, балет­мейстер, нар. артист України Р. Малиновський (с. Лебедівка), артист балету, засл. арт. УРСР Є. Аврамчук (Городниця), актриса Л. Данильчук (с. Броники), композитор, диригент, виконавець-мультиінструменталіст, філософ С. Степанюк (с. Ярунь); кінокритик В. Вой­тенко (с. Піщів); церк. діяч Олександр (Немоловський; с. Гуль­ськ); дипломат І. Грушко (с. Курчиця), укр. громад. діячка у Латвії В. Ільяхова (с. Стриєва); учасники 2-ї світової вій­ни, Герої Рад. Союзу В. Жайворон (с. Броницька Гута), М. Козачок (с. Наталівка), Й. Костюк (с. Орепи), С. Полянський (с. Майстрів), повний кавалер ордена Слави В. Степанюк (Городниця); діяч УПА Л. Ступницький (с. Романівка); учасник Євромай­дану, Герой України О. Балюк (с. Пилиповичі); Герої Соц. Праці І. Кадельчук (с. Ходурки), П. Чижевський (с. Мала Горбаша). У с. Немильня похов. пи­сь­мен­ник Ю. Ґудзь.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Поліс­ся: (Краєзн. словник — від найдавніших часів до 1914 року). Він­ніпег, 1984. Т. 1; 1986. Т. 2; Костриця М. Ю. Рідний край: Посіб. для вчителів і учнів Житомирщини. Ж., 1994; Звягель древній і вічно молодий: Тези Всеукр. наук.-краєзн. конф. Ново­град-Волинський, 1995; Костриця М. Ю. Крає­знавство Звягельщини: історія, здобутки, про­блеми // Житомирщина на зламі тисячоліть: Пр. Житомир. наук.-краєзн. товариства дослідників Волині. Ж., 2000. Т. 21; Тригуб І. Л., Поляков А. А. Голгофа. Звягельщина. 1933. Ж., 2007; Ново­град-Волинський район в цифрах і фактах. Ново­град-Волинський, 2007; Місто Ново­град-Волинський і Звягельщина на зламі 1940-х років: Мат. наук.-краєзн. конф. Ж., 2015; Дорошкевич С., Дорошкевич П. Природа Ново­град-Волинського ра­йону: Геогр. нарис. К., 2018; Звягельщина–Ярунщина у визвольній боротьбі українського народу у 1648–1657: Мат. наук.-краєзн. конф. Ново­град-Волинський; Ж., 2018.

Л. П. Отверченко, С. А. Литвинчук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю