Новоживотів

Визначення і загальна характеристика

НОВОЖИВО́ТІВ — село Він­ницького (до 2020 — Оратівського) ра­йону Він­ницької області. 2020 Новоживотів. сільс. рада уві­йшла до складу Оратів. селищ. обʼ­єд­наної територіал. громади. Н. знаходиться на р. Роська (бас. Дні­пра), у місці впаді­н­ня в неї Живки та Живої (Гнилої) з притокою Пікалка, неподалік від межі з Київ. обл. (зокрема сіл Голодьки, Росішки та Теліжинці Тетіїв. міської обʼ­єд­наної територіал. громади), за 93 км від Він­ниці, 48 км від м. Липовець, 40 км від м. Іл­лінці та 9 км від смт Оратів. Площа 4,7 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 1413 осіб; пере­важно українці. Проходить автомобіл. шлях Біла Церква–Гумен­не (Вінн. р-н). Виявлено словʼян. поселе­н­ня 6–7 ст. До 1960-х рр. тут було 2 окремих села Старий Животів (до серед. 1920-х рр. — містечко) і Новий Животів, які обʼєд­нали в одне село під на­звою Н. На думку дослідників, на цих землях у 15 ст. вже було м. Животів, що належало князям Четвертинським. Після Люблін. унії 1569 ві­ді­йшло від Великого князівства Литовського до Польщі. У литов.-польс. період споруджено животів. фортецю. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі та пов­стан­ні на чолі з фастів. полковником С. Палієм. 1648–49 — полк. місто. За Андрусів. договором 1667 навколишні землі повернуто під владу Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1796–1925 — у межах Київ. губ. Тривалий час існувала Староживотів. (Животів.) волость, що належала до Таращан. пов. Здавна тут сформувалася значна євр. громада. 1900 у Старому Животові — було 487 дворів, мешкали 3273 особи, діяли казен­на та земська пошт. станції, православна церква, каплиця, 3 синагоги, церк.-парафіял. і євр. школи, працювали казен. вин­ний склад, вальцьовий водяний і звичай. водяний млини, 6 кузень, 46 мануфактур., бакалій. і борошняних лавок; у Новому Животові — 282 двори, 1380 осіб, православна церква, каплиця, церк.-парафіял. школа, 2 водяних і 1 вітр. млини, 2 кузні. 1906 засн. Староживотів. 4-річну земську школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 — у складі Бердичів., 1925–30 — Уман. округ; 1932–39 — Київ., від 1939 — Вінн. обл. 1923 з Плисківо-Андрушів. і Животів. (без с. Клюки) волостей утвор. Плисків. р-н. 1924 у Старому Животові мешкали 1972, Новому Животові — 1625 осіб. 1925 Староживотів. і Новоживотів. сільс. ради пере­дано до Оратів. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 218 жертв; 1993 освячено памʼят. знак), за­знали сталін. ре­пресій. У 1930-х рр. функціонували 3 школи: Новоживотів. 4-річна політех., Староживотів. середня (8–10 класи; у ній навч. діти з 10-ти навколиш. сіл; остан. випуск від­бувся 1941) і Староживотів. неповна середня (7-річна; під час нім.-рад. вій­ни була закрита; від 1959 — 8-річна, від 1963 — Новоживотівська, від 1968 — середня). Від липня 1941 до січня 1944 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 220 воїнів-земляків (1971 споруджено па­мʼят­ник). У брат. могилі поховано 93 рад. воїни-визволителі. 1962–65 — у складі Липовец., 1965–79 — Іл­лінец., 1979–2020 — Оратів. (вдруге) р-нів. У Н. — заг.-осв. школа, Будинок культури, амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Збереглася деревʼяна Покров. церква (1907–12). Серед видат. уродженців — лікар-ендокринолог К. Зак, письмен­ники Є. Гуцало, А. Любченко, живописець А. Люмкіс, політ. діяч М. Волинець, учасник 2-ї світової вій­ни, Герой Рад. Сою­зу В. Гайдуков.

Літ.: Похилевичъ Л. Сказанія о населен­ныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864; Біла Церква, 2005.

Т. В. Сербіна

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю