Новоживотів
Визначення і загальна характеристика
НОВОЖИВО́ТІВ — село Вінницького (до 2020 — Оратівського) району Вінницької області. 2020 Новоживотів. сільс. рада увійшла до складу Оратів. селищ. об’єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на р. Роська (бас. Дніпра), у місці впадіння в неї Живки та Живої (Гнилої) з притокою Пікалка, неподалік від межі з Київ. обл. (зокрема сіл Голодьки, Росішки та Теліжинці Тетіїв. міської об’єднаної територіал. громади), за 93 км від Вінниці, 48 км від м. Липовець, 40 км від м. Іллінці та 9 км від смт Оратів. Площа 4,7 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1413 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Біла Церква–Гуменне (Вінн. р-н). Виявлено слов’ян. поселення 6–7 ст. До 1960-х рр. тут було 2 окремих села Старий Животів (до серед. 1920-х рр. — містечко) і Новий Животів, які об’єднали в одне село під назвою Н. На думку дослідників, на цих землях у 15 ст. вже було м. Животів, що належало князям Четвертинським. Після Люблін. унії 1569 відійшло від Великого князівства Литовського до Польщі. У литов.-польс. період споруджено животів. фортецю. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі та повстанні на чолі з фастів. полковником С. Палієм. 1648–49 — полк. місто. За Андрусів. договором 1667 навколишні землі повернуто під владу Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1796–1925 — у межах Київ. губ. Тривалий час існувала Староживотів. (Животів.) волость, що належала до Таращан. пов. Здавна тут сформувалася значна євр. громада. 1900 у Старому Животові — було 487 дворів, мешкали 3273 особи, діяли казенна та земська пошт. станції, православна церква, каплиця, 3 синагоги, церк.-парафіял. і євр. школи, працювали казен. винний склад, вальцьовий водяний і звичай. водяний млини, 6 кузень, 46 мануфактур., бакалій. і борошняних лавок; у Новому Животові — 282 двори, 1380 осіб, православна церква, каплиця, церк.-парафіял. школа, 2 водяних і 1 вітр. млини, 2 кузні. 1906 засн. Староживотів. 4-річну земську школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 — у складі Бердичів., 1925–30 — Уман. округ; 1932–39 — Київ., від 1939 — Вінн. обл. 1923 з Плисківо-Андрушів. і Животів. (без с. Клюки) волостей утвор. Плисків. р-н. 1924 у Старому Животові мешкали 1972, Новому Животові — 1625 осіб. 1925 Староживотів. і Новоживотів. сільс. ради передано до Оратів. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 218 жертв; 1993 освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. У 1930-х рр. функціонували 3 школи: Новоживотів. 4-річна політех., Староживотів. середня (8–10 класи; у ній навч. діти з 10-ти навколиш. сіл; остан. випуск відбувся 1941) і Староживотів. неповна середня (7-річна; під час нім.-рад. війни була закрита; від 1959 — 8-річна, від 1963 — Новоживотівська, від 1968 — середня). Від липня 1941 до січня 1944 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 220 воїнів-земляків (1971 споруджено пам’ятник). У брат. могилі поховано 93 рад. воїни-визволителі. 1962–65 — у складі Липовец., 1965–79 — Іллінец., 1979–2020 — Оратів. (вдруге) р-нів. У Н. — заг.-осв. школа, Будинок культури, амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Збереглася дерев’яна Покров. церква (1907–12). Серед видат. уродженців — лікар-ендокринолог К. Зак, письменники Є. Гуцало, А. Любченко, живописець А. Люмкіс, політ. діяч М. Волинець, учасник 2-ї світової війни, Герой Рад. Союзу В. Гайдуков.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
