НОВОЖИ́ЛОВ Михайло Галактіонович (29. 06. 1911, м. Нижній Тагіл, нині Свердлов. обл., РФ — 28. 04. 1997, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — гірничий інженер. Доктор технічних наук (1955), професор (1955). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1972, 1983). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Свердлов. гірн. ін­ститут (нині м. Єкатеринбург, РФ, 1935). Працював на виробництві; у Свердлов. (1939–41, 1943–52, 1954–55) та Моск. (1952–54) гірн. ін­ститутах; 1955–56 — директор Магнітогор. гірн.-металург. ін­ституту (РФ); 1956–89 — зав., 1989–97 — професор кафедри від­критих гірн. робіт Нац. гірн. університету (Дні­пропетровськ). Засн. наук. школи з від­критої роз­робки родовищ. Наукові праці присвяч. від­критим роз­робкам родовищ на великих глибинах, теор. основам нової техніки й поток. технології. Автор під­ручників та навч. посібників «Открытые гор­ные работы» (Москва, 1961; 1965), «Открытая разработка месторождений полезных ископа­е­мых» (К., 1963, спів­­авт.), «Технология открытой разработки месторождений полезных ископае­мых» (ч. 1–2, Москва, 1971), «Теория и практика бестранс­порт­ной системы открытой разработки месторождений» (К., 1973, спів­­авт.).