Новоіванківка

НОВОІВА́НКІВКА  — село Запорізького (до липня 2020 — Новомиколаївського) району Запорізької області. У жовтні 2020 Новоіванків. сільс. раду (55,93 км²; підпорядк. села Богунівка, Вільне, Граничне, Дудникове, Каштанівка, Олексіївка, Петропавлівське) зараховано до Новомикол. селищ. об’єднаної територіал. громади. Н. знаходиться побл. витоку р. Луб’яшівка (притока Верхньої Терси, бас. Дніпра), за 60 км від Запоріжжя, 21 км від смт Новомиколаївка, 23 км від залізнич. ст. Письменна та 2 км від межі з Дніпроп. обл. За переписом насел. 2001, у селах Новоіванків. сільс. ради проживали 978 осіб (з них у Н. — 377); станом на 1 січня 2019 — 587 осіб; переважно українці. Село засн. 1823 на тер. Катеринослав. губ. вихідцями з Полтавщини на прізвище Іванченки. Істор. назви: Дворянка, Іванівка, Вільна Слобода, Нова Іванівка. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1932–39 — у складі Дніпроп., від 1939 — Запоріз. обл. Від поч. жовтня 1941 до 2-ї пол. вересня 1943 — під нім. окупацією. У центрі Н. — брат. могила рад. воїнів-визволителів і пам’ятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. 1962–66 під час розформування Новомикол. р-ну село належало до Червоноармій. р-ну. Функціонують Будинок культури, б-ка, музей; фельдшер.-акушер. пункт. На поч. 1960-х рр. побл. Н. археологами досліджено курган кочівників 4–6 ст., що складається з 3-х підвищень — центр. (вис. бл. 3 м) і 2-х бічних (на Зх. і на Сх. від основ­ного, по 2,5 м). Знайдено заліз. меч і 2 золоті пряжки з коштов. камінням. Від 1998 донині охороняють місц. значення заг.-зоол. заказники Каштанівський (12 га) та Лубенцівський (143 га); 1980–2002 — ботан. заказник Пустир-вигін (5 га), 1998–2002 — заг.-зоол. заказники Корнетівський (80 га) і Петропавлівський (45 га). Па­м’ятка архітектури — Ново­іванків. земська школа (1910–11). Серед видат. уродженців — гірн. інж. Є. Іванченко. 1953–83 головою колгоспу «Україна» працював учасник 2-ї світової вій­ни, повний кавалер ордена Слави В. Гриценко.

Завантажити статтю