Новокатеринівське відслонення

Визначення і загальна характеристика

НОВОКАТЕРИ́НІВСЬКЕ ВІД­СЛО́НЕ­Н­НЯ — геологічна памʼятка природи загальнодержавного значе­н­ня (від 1975). Знаходиться на лівому березі р. Кальміус (впадає в Азовське море), між смт Старобешеве та с. Новокатеринівка Кальміус. р-ну, що нині пере­бувають під контролем сепаратистів т. зв. Донец. нар. республіки. Площа 10 га. Памʼятка є від­слоне­н­ням осад. порід серпухів. ярусу нижнього карбону (старобешів. регіо­ярус). У нижній частині Н. в. роз­кривається потужна товща аркозових, слюдистих, дрібнозернистих, з нечітко вираженою косою та горизонт. верствуватістю пісковиків верхів самар. світи. Нижче пісковиків залягає вугіл. пласт склад. будови (0,75 м), що раніше роз­робляли для місц. потреб (нині вугі­л­ля не від­слонюється). На пісковиках — прошарок глинистого темно-сірого алевроліту (1,8 м) та малопотуж. вугіл. пласт (0,4 м). Роз­різ завершує пачка алевролітів потуж. 11 м. Вище залягають від­клади нижньої під­світи кальміус. світи (новолюбів. горизонт). Два потуж. шари сірих вапняків D₁^5н і D₁^5в роз­ділені 10-метр. пачкою аргілітів, до якої приурочені прошарки жовтого глинистого вапняку із залишками криноідей, коралів, брахіопод та ін. організмів. Вапняк D₁^5н — пелітоморфний (12,5 м), вапняк D₁^5в — дрібно-, грубозернистий (до 4 м). Вапняки добре витримані площею, але таке збільше­н­ня потужності, як у Н. в., повʼязане з рифовими фаціями. Вапняки містять числен­ні рештки коралів, моховаток, конодонтів, брахіоподів (понад 40 видів), пелециподів, остракодів, гоніатитів, трилобітів, форамініфер, водоростей, строматолітів. Памʼятка характеризує роз­різ нижнього карбону від­критого Донбасу. Від­слоне­н­ня має наук. значе­н­ня, є стратотипом новолюбів. горизонту. За від­кладами, що виходять на поверх­ню, можна ви­значити, що на початку ка­мʼяновугіл. періоду море було порівняно глибоким (утворе­н­ня вапняків), а пізніше, судячи з характеру осадків, мілке море чергувалося з низьким, за­звичай заболоченим, суходолом.

Літ.: Полєтаєв В. І. та ін. Стратотипи регіональних страти­графічних під­роз­ділів карбону і нижньої пермі Доно-Дні­провського прогину. К., 2011.

С. Б. Шехунова

Завантажити статтю