Номікос Орест Олександрович
НО́МІКОС Орест Олександрович (псевд. — Олег Зерновий; 16(29). 08. 1912, Одеса — 17. 07. 1985, там само) — поет. З походження грек. Навч. у Свердлов. (РФ), закін. Одес. індустр. інститут (1937), вступив 1939 до аспірантури цього вузу, викладав в Одес. мех. технікумі й працював інж. міських електромереж. 1941 мобілізов. на спорудження захис. укріплень міста. Під час румун. окупації від 1942 — журналіст місц. г. «Молва», писав нариси, статті, казки, оповідання та ліричні вірші, співпрацював із ред. ж. «Колокол», «Детский листок». В Одесі вийшли його дит. кн. «Петя и Трезор» (1943) та зб. лірики «Стихи» (1944). У березні 1944 виїхав до Румунії, працював на шахті у с-щі Конкордія. 21 вересня 1944 Н. заарешт. органами рад. контррозвідки, 21 жовтня того ж року за звинуваченням у зраді Батьківщини засудж. до розстрілу, заміненого 5 лютого 1945 на 15 р. каторж. робіт. Покарання відбував у таборах Воркути й Норильська (обидва — РФ). Звільн. 1955. Кілька років працював на буд-ві ГЕС в Абхазії, потім — на підприємствах в Одесі. Від 1972 — на пенсії. Під псевд. опублікував декілька віршів у тех. ж. «Крылья Родины», «Наука и жизнь», «Техника молодежи». В упорядкуванні дружини Г. Чуйко, яка разом з чоловіком також зазнала переслідувань і арештів, та дочки К. Ердманн-Номікос в Одесі вийшли зб. поезій Н. «Из одесских тетрадей» (1994) та «Блаженство отчаяния» (2001), до цього знач. частина доробку поета не публікувалася. Реабіліт. 1998.
Рекомендована література
- Смирнов В. Судьба поэта Ореста Номикоса (1912–1985) и его жены Г. В. Чуйко // Реквием ХХ века. Ч. 1. О., 2001.
Завантажити статтю
