Номіналізм

Визначення і загальна характеристика

НОМІНАЛІ́ЗМ (від лат. nomen — імʼя, слово) — метафізична теорія, яка стверджує, що існують лише конкретні речі, і заперечує існува­н­ня загальних видів, властивостей та від­ношень. Протилежною до Н. є теорія реалізму. Дис­кусія щодо онтолог. статусу заг. сутностей має традиц. назву — про­блема універсалій. На від­міну від Н., реалізм доводить, що світ складається не лише з речей, що мають конкретне місце у часі та просторі, але й із заг. сутностей або універсалій, що можуть втілюватися необмежену кількість разів. Напр., на від­міну від конкрет. кота, який має момент свого народже­н­ня і смерті, на думку реалістів, існує кіт як вид, який пред­ставлений у світі в міль­йонах котів. Цей заг. вид не має при­вʼязки до часу — він уже втілювався у минулому і, най­імовірніше, буде втілюватися у майбутньому. Упродовж історії було багато різновидів Н., але всіх їх обʼ­єд­нує від­ки­да­н­ня заг. сутностей. Хоча дис­кусія між реалістами та номіналістами, як і самі терміни — «реалізм» та «номіналізм», виникла в межах середньовіч. філософії, проте її ідейне корі­н­ня сягає Античності. Платона можна вважати першим реалістом. Він доводив, що конкретні речі є добрими, красивими чи справедливими, бо вони втілюють ідеї добра, краси й справедливості. Отже, за кожною ознакою речі, на його думку, була ідея. Коли конкретні речі є змін­ними й минущими, то ідеї є не­змін­ними й вічними. Хоч Аристотель і від­кинув платонів. теорію ідей, його вче­н­ня про матерію та форму показує, що форма є загальною і пред­ставлена у різних індивідуумах. Таким чином, аристотелів. метафізика — це також різновид реалізму. Номіналіст. метафізика роз­вивалася серед стоїків. Першим номіналістом можна вважати Хрісіп­па. Він чітко заперечував існува­н­ня заг. сутностей. У Середні віки, в 11–12 ст., під час тлумаче­н­ня кн. «Категорії» Аристотеля виникло пита­н­ня чи аристотелів. категорії, а також роди і види існують реально чи лише номінально. Одні філософи, як-от Ансельм Кентерберійський, твердили, що вони існують у дійсності або реально — тому їх було на­звано реалістами. Ін. мислителі, напр., Росцелін Компʼєнський, доводили, що в дійсності за ними нічого не стоїть — це всього лиш слова. На думку остан­нього заг. роди і види — це просто звуки, що вилітають із наших уст, коли ми їх промовляємо. Таку радикал. теорію важко під­твердити, адже заг. слова можуть бути і написані, і подумані. Пʼєр Абеляр більш ретельно проробив теорію Н. Для нього заг. роди і види — поня­т­тя, що можуть бути пред­ставлені у різних формах. При цьому він не полишив території Н., бо поня­т­тя — продукт нашого мисле­н­ня. Найдовершенішу концепцію середньовіч. Н. роз­робив Вільям Оккам. Його Н. повʼязаний із більш заг. методол. принципами. Він доводить, що світ потрібно пояснювати якомога простіше. Якщо є дві теорії з однаковою пояснювал. силою, треба ви­брати простішу з них. Цей принцип, ві­домий як «бритва Ок­кама», забороняє по­множувати сутності, якщо для цього немає необхідності. На думку Вільяма Ок­кама, світ можна пояснити однаково добре, якщо від­мовитися від реал. існува­н­ня заг. понять. Але щоб за­пропоноване поясне­н­ня було задовільним, він мусив роз­робити дуже складну систему епістемології, логіки і філософії мови (див. Лінгвофілософія). Н. продовжує роз­виватися і в сучас. філософії. Метафізики 20–21 ст. висунули кілька варіантів Н. Амер. філософ В. Квайн вважав, що у світі існують лише одиничні предмети: конкретні столи, хати, коти, люди. Те, що різні речі проявляють атрибутивну від­повід­ність, тобто кілька речей мають однакові атрибути (ознаки), на його думку не є під­ставою, щоб при­ймати існува­н­ня заг. сутностей. Напр., якщо конкретні столи є чорні, цього до­статньо, щоб при­ймати чорний колір як універсалію. Це просто базовий факт, що вони чорні. Цей факт, так само як й ін. факти атрибутив. від­повід­ності, не під­лягають подальшому метафіз. аналізу. Таку версію Н. називають «строгий номіналізм». Подібні по­гляди сповід­у­вали британ. філософи Г. Прайс і Д. Пірз. Ін. виріше­н­ням про­блеми універсалій є метамов. Н. Засн. цього напряму був нім. філософ Р. Карнап. Він доводив, що рече­н­ня, де залучені абстрактні терміни, які реалісти ро­зуміють як по­значе­н­ня універсалій — це рече­н­ня про мову. Так, рече­н­ня «Хоробрість — це чеснота», він пере­інтер­претовував як «“Хороб­рість” — це прикметник». Од- нією з про­блем карнапів. аналізу була привʼязка до конкрет. мови. Щоб вирішити цю та ін. про­блеми, амер. філософ В. Сел­ларс роз­робив складний інструментарій для аналізу абстракт. термінів. Його ріше­н­ня, попри свою складність, — один із найкращих варіантів тлумаче­н­ня універсалій як суто мовного явища. Ще одним різновидом сучас. Н. є теорія тропів. Її об­стоювали філософи Дж.-Ф. Стаут, Д.-К. Вільямс, К. Кемпбел та ін. Проте зародки теорії тропів можна помітити у філософів британ. емпіризму (Дж. Лок, Дж. Барклі, Д. Гʼюм), а навіть раніше у схоластиці. Від­повід­но до цієї теорії, світ складається з індивід. речей, що мають власні ознаки — тропи. Хоча речі не мають спіл. ознак, тропи різних речей можуть по­єд­нуватися між собою через подібність. Так, два столи є коричневими, коли вони подібні за кольором. При цьому ознака кольору кожного з них не є універсалією, бо належить суто конкрет. столу. Що цікаво, у найві­домішого середньовіч. номіналіста Вільяма Ок­кама можна помітити елементи всіх 3-х сучас. теорій: строгого й метамов. Н. та теорії тропів. В укр. філософії номіналіст. по­гляди сповід­увала більшість проф. Києво-Могилян. академії у 17–18 ст.: Стефан Яворський, Інокентій Поповський, Платон Малиновський, Амвросій Дубневич. Вони доводили, що заг. терміни — утворе­н­ня нашого ро­зуму, що базується на дійсності (див. Можливість і дійсність). Людина пі­знає різні речі, при цьому звертає увагу на одні ознаки і нехтує іншими. Внаслідок цього утворюється роз­мите поня­т­тя (conceptus confusus), що, попри свою невиразність, є загальним. Могилян. Н. виник під впливом ві­домих єзуїт. філософів того часу: Ф. Суареса, П. Уртадо де Мендоси й Р. Ар­ріяґи. Номіналіст. концепція, пред­ставлена у творах єзуїтів і могилянців, близька за своїм виріше­н­ням до сучас. теорії тропів.

Літ.: M. J. Loux. Ockhamʼs Theory of Terms: Part I of Ockhamʼs Sumae Logicae. Notre Dame, 1974; Properties. Oxford, 1997; E. J. Lowe. A Survey of Metaphysics. Oxford, 2002; Симчич М. В. Philosophia rationalis у Києво-Могилянській академії. Компаративний аналіз могилянських курсів логіки кінця XVII — першої половини XVIIІ ст. В., 2009; Лакс М. Метафізика: сучасний вступний курс / Пер. з англ. К., 2016.

М. В. Симчич

Завантажити статтю