Нелєпп Георгій Михайлович

Визначення і загальна характеристика

НЕЛЄ́ПП Георгій Михайлович (справж. — Неліп; 07(20). 04. 1904, с. Бобруйки, нині Черніг. р-ну Черніг. обл. — 18. 06. 1957, Мос­ква) — спів­ак (лірико-драматичний тенор). Народний артист СРСР (1951). Сталінcька премія (1942, 1949, 1950). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. консерваторію (нині С.-Пе­тербург, 1930; кл. І. Томарса). 1929–44 — соліст Ленінгр. театру опери та балету, 1944–57 — Великого театру у Москві. Неперевершеною у виконан­ні Н. вважається партія Садка (однойм. опера М. Римського-Корсакова) з його «холодним» тембром. У концертах спів­ав українські народні пісні, а також романси М. Лисенка («Місяцю-князю» тощо). Записав на грам­платівки арії з опер М. Глінки, П. Чайковського, Дж. Верді, Ж. Бізе, Ф. Галеві та ін. композиторів. Н. — один із найкращих виконавців романсів П. Чайковського. Володів рідкіс. краси й багатства тембру голосом широкого діапазону, рівним в усіх регі­страх, що до­зволяло з однаковим успіхом виконувати драм. і ліричні партії, створювати психологічно глибокі, рельєфні образи. Його голос не вирізнявся особливою силою, але дивував не­звичною політністю, блиском резонанс. частот верх. фермати, що особливо від­чутно в записах з орке­стром. Для виконав. манери Н. характерне строге дотрима­н­ня канонів, і, водночас, природність, досконала дикція і вимова, тембр абсолютно рівний у всьому діапазоні, а пере­ходи між регістрами такі згладжені, що пере­хідні ноти зовсім не від­чутно. Особливо варто від­значити також умі­н­ня Н. по-різному подавати опер. і камер. репертуар з урахува­н­ням їхніх особливостей. Зокрема, він не форсував звук у камер. творах, не давав від­критих нот. Записані в різний час романси утворюють єдине ціле в емоц., динаміч. та тембровому планах. Зі­грав роль Григорія Отрепʼєва у фільмі-опері «Борис Годунов» (1954, реж. В. Cтро­єва, «Мосфільм»).

Пр.: К вершинам мастерства // Сов. арт. 1952, 5 окт.; Воспитание артиста // Сов. музыка. 1954. № 2; Критика и театр // Театр. 1957. № 6.

Партії: Матюшенко («Броненосець “Потьомкін”» О. Чишка), Родіон («Від усього серця» Г. Жуковського), Фінн, Собінін («Руслан і Людмила», «Іван Сусанін» М. Глінки), Голіцин, Само­званець («Хо­­ванщина», «Борис Годунов» М. Мусорг­ського), Герман, Юрій, Вакула («Пікова дама», «Чародійка», «Черевички» П. Чай­ковського), Левко, Гвідон («Майська ніч», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), Льонька («В бурю» Т. Хрєн­никова), Григорій Мелехов («Тихий Дон» І. Дзержинського), Каховський («Декаб­­ристи» Ю. Шапоріна, 1953), Незеласов («Микита Вершинін» Д. Кабалев­сько­го, 1955; обидва — 1-е викона­н­ня), Муртаз («Велика дружба» В. Мураделі), Чапаєв, Архип («Чорний Яр» А. Пащенка), Фло­­ре­стан («Фіделіо» Л. ван Бетговена), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Радамес, Ман­­ріко («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавал­ло), Йонтек («Галь­ка» С. Монюшка), Єник («Про­дана наречена» Б. Сметани).

Літ.: Ольховский Е. Путь певца: За­­­метки о Г. Нэлеп­пе // Искус­ство и театр. 1939. № 4; Його ж. Мастера оперной сцены // Искус­ство и жизнь. 1940. № 3; Георгий Михайлович Нэлепп: Буклет. Москва, 1953; Георгий Михайлович Нэ­­лепп // Сов. культура. 1957, 20 июня; Мелик-Пашаев А. Крепкий сплав даро­вания и труда (Г. Нэлепп) // Сов. музы­­ка. 1976. № 5; Тимохин В. Георгий Ми­­хайлович Нэлепп // Мастера Большого театра: нар. арт. СССР. Москва, 1976; Його ж. Георгий Нэлепп // Мастера вокал. искус­ства XX века. Москва, 1982. Вып. 2; Литвиненко І. Поліський соловей // Дес­­нян. правда. 1984, 20 квіт.; Моска­лец А. Приговорен­ный к по­стоянству (К 100-ле­тию Г. Нэлеп­па) // Киев. ведомости. 2004, 22 нояб.; Чернігівці — лауреати державних премій. Чг., 2009.

С. М. Василик

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю