Нелєпп Георгій Михайлович

НЕЛЄ́ПП Георгій Михайлович (справж. — Неліп; 07(20). 04. 1904, с. Бобруйки, нині Черніг. р-ну Черніг. обл. — 18. 06. 1957, Москва) — співак (лірико-драматичний тенор). Народний артист СРСР (1951). Сталінcька премія (1942, 1949, 1950). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1930; кл. І. Томарса). 1929–44 — соліст Ленінгр. театру опери та балету, 1944–57 — Великого театру у Москві. Неперевершеною у виконанні Н. вважається партія Садка (однойм. опера М. Римського-Корсакова) з його «холодним» тембром. У концертах співав українські народні пісні, а також романси М. Лисенка («Місяцю-князю» тощо). Записав на грамплатівки арії з опер М. Глінки, П. Чайковського, Дж. Верді, Ж. Бізе, Ф. Галеві та ін. композиторів. Н. — один із найкращих виконавців романсів П. Чайковського. Володів рідкіс. краси й багатства тембру голосом широкого діапазону, рівним в усіх регістрах, що дозволяло з однаковим успіхом виконувати драм. і ліричні партії, створювати психологічно глибокі, рельєфні образи. Його голос не вирізнявся особливою силою, але дивував незвичною політністю, блиском резонанс. частот верх. фермати, що особливо відчутно в записах з оркестром. Для виконав. манери Н. характерне строге дотримання канонів, і, водночас, природність, досконала дикція і вимова, тембр абсолютно рівний у всьому діапазоні, а переходи між регістрами такі згладжені, що перехідні ноти зовсім не відчутно. Особливо варто відзначити також уміння Н. по-різному подавати опер. і камер. репертуар з урахуванням їхніх особливостей. Зокрема, він не форсував звук у камер. творах, не давав відкритих нот. Записані в різний час романси утворюють єдине ціле в емоц., динаміч. та тембровому планах. Зіграв роль Григорія Отреп’єва у фільмі-опері «Борис Годунов» (1954, реж. В. Cтроєва, «Мосфільм»).

Пр.: К вершинам мастерства // Сов. арт. 1952, 5 окт.; Воспитание артиста // Сов. музыка. 1954. № 2; Критика и театр // Театр. 1957. № 6.

Партії: Матюшенко («Броненосець “Потьомкін”» О. Чишка), Родіон («Від усього серця» Г. Жуковського), Фінн, Собінін («Руслан і Людмила», «Іван Сусанін» М. Глінки), Голіцин, Самозванець («Хованщина», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Герман, Юрій, Вакула («Пікова дама», «Чародійка», «Черевички» П. Чайковського), Левко, Гвідон («Майська ніч», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), Льонька («В бурю» Т. Хрєнникова), Григорій Мелехов («Тихий Дон» І. Дзержинського), Каховський («Декабристи» Ю. Шапоріна, 1953), Незеласов («Микита Вершинін» Д. Кабалевського, 1955; обидва — 1-е виконання), Муртаз («Велика дружба» В. Мураделі), Чапаєв, Архип («Чорний Яр» А. Пащенка), Флорестан («Фіделіо» Л. ван Бетговена), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Радамес, Манріко («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Йонтек («Галька» С. Монюшка), Єник («Продана наречена» Б. Сметани).

Літ.: Ольховский Е. Путь певца: Заметки о Г. Нэлеппе // Искусство и театр. 1939. № 4; Його ж. Мастера оперной сцены // Искусство и жизнь. 1940. № 3; Георгий Михайлович Нэлепп: Буклет. Москва, 1953; Георгий Михайлович Нэлепп // Сов. культура. 1957, 20 июня; Мелик-Пашаев А. Крепкий сплав дарования и труда (Г. Нэлепп) // Сов. музыка. 1976. № 5; Тимохин В. Георгий Михайлович Нэлепп // Мастера Большого театра: нар. арт. СССР. Москва, 1976; Його ж. Георгий Нэлепп // Мастера вокал. искусства XX века. Москва, 1982. Вып. 2; Литвиненко І. Поліський соловей // Деснян. правда. 1984, 20 квіт.; Москалец А. Приговоренный к постоянству (К 100-летию Г. Нэлеппа) // Киев. ведомости. 2004, 22 нояб.; Чернігівці — лауреати державних премій. Чг., 2009.

С. М. Василик

Основні партії

Матюшенко («Броненосець “Потьомкін”» О. Чишка), Родіон («Від усього серця» Г. Жуковського), Фінн, Собінін («Руслан і Людмила», «Іван Сусанін» М. Глінки), Голіцин, Самозванець («Хованщина», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Герман, Юрій, Вакула («Пікова дама», «Чародійка», «Черевички» П. Чайковського), Левко, Гвідон («Майська ніч», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), Льонька («В бурю» Т. Хрєнникова), Григорій Мелехов («Тихий Дон» І. Дзержинського), Каховський («Декабристи» Ю. Шапоріна, 1953), Незеласов («Микита Вершинін» Д. Кабалевського, 1955; обидва — 1-е виконання), Муртаз («Велика дружба» В. Мураделі), Чапаєв, Архип («Чорний Яр» А. Пащенка), Флорестан («Фіделіо» Л. ван Бетговена), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Радамес, Манріко («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Йонтек («Галька» С. Монюшка), Єник («Продана наречена» Б. Сметани).

Основні праці

К вершинам мастерства // Сов. арт. 1952, 5 окт.; Воспитание артиста // Сов. музыка. 1954. № 2; Критика и театр // Театр. 1957. № 6.