Немира Володимир Дмитрович
Визначення і загальна характеристика
НЕМИ́РА Володимир Дмитрович (15. 11. 1949, Львів) — живописець, графік, культурний діяч. Брат І. Немири, чоловік К. Немири-Садовської. Член НСХУ (2013). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1975; викл. В. Овсійчук, І. Томчук). Відтоді працював у Львові: на худож. комбінаті; кер. відділу дизайну заводу «Автонавантажувач». Проживав 1993–2008 у США, разом із дружиною організували мист. центр «Світлиця», де проводили літ.-мист. вечори, виставки укр., європ. та амер. художників, навчали дітей образотвор. мистецтву. Автор пейзажів, архіт. краєвидів, натюрмортів. Учасник регіон., респ., міжнар. виставок від 1975. Персон. — у Львові (1990, 2009, 2011, 2014, 2017), Варшаві (1992), Клівленді (1996, 1998), Вашинґтоні (1996, 2009), Детройті (1999; усі — США), Торонто (Канада, 2006, 2008), Києві (2009, 2015, 2018), Ялті (АР Крим, 2010), Самборі (2012), Миколаєві (2019; обидва — Львів. обл.), Миколаєві, Новій Каховці (Херсон. обл.; обидві — 2016), Енергодарі, Бердянську (обидві — 2017; обидва — Запоріз. обл.), Запоріжжі, Маріуполі (Донец. обл.), Кропивницькому, Луцьку, Пренаю (Литва; усі — 2018). Для творчості Н. характерна різноманітність тем, залученість до асоціатив. та безпредмет. мистецтва. Деякі роботи зберігаються у Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мистецтв, Істор.-етногр. музеї «Бойківщина» (Самбір), Микол. істор.-краєзн. музеї (Львів. обл.), Волин. краєзн. музеї (Луцьк), Маріуп. центрі сучас. мистецтва і культури, Мемор. музеї Лесі Українки в Ялті, Мист. культур. центрі Торонто.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Бабка», «До зірок» (обидва — 1991), «Мальовнича Україна» (1992); іл. — до кн. «Ирій: Поезії» М. Осадчого (1993), «Палітра життя» Н. Турбал (2009), «Кольорові оповіді» К. Немири-Садовської (2014; усі — Львів); обкладинки ювіл. вид. ж. «Екран» (США, 1994); живопис — «До зірок» (1991), «Натюрморт» (2008), «Подвір’я», «Козаки. Ніч перед боєм», «Молитва» (усі — 2010), «Аркан» (2012), «Брилі» (2013), «І день іде, і ніч іде» (2017), «Перекотиполе» (2018).