НЕМИРО́ВИЧ Іван Олексі­йович (20. 02. 1928, Дні­пропетровськ, нині Дні­про — 17. 06. 1986, Київ) — бандурист, письмен­ник. Член СПУ (1962). Закін. Київський університет (1965). У 1953–56 — арт. Держ. капели бандуристів УРСР (Київ); 1956–59 — директор Будинків культури у Чорнобилі, Броварах (обидва — Київ. обл.); 1959–64 — за­ступник, згодом дир. респ. Будинку літераторів; від 1965 — у видавництві «Радянський письмен­ник», ж. «Перець» (усі — Київ). Ви­ступав як соліст-бандурист, брав активну участь у різних культурно-громад. заходах. У репертуарі — українські народні пісні, твори рад. та зарубіж. композиторів, а також пісні на власні слова. Автор зб. лірики та гумору «По шляхах-дорогах» (1956), «Дзвени, бандуро!» (1960), «Від щирого серця» (1983) та ін. Сатира й гумор Н. жанрово різні: письмен­ник звер­тався до фейлетону, рецензії, жарту, пародії, монологу, епі­грами тощо — зб. «Ой жаль, жаль» (1963), «Справжня посада» (1964), «Як Комар морякував» (1967), «Карапет під бубон» (1977), «Каліфи на годину» (1984) та ін. У гуморист. і сатир. віршах Н. прагнув не лише виробити в читачів крит. ставле­н­ня до виявлених недоліків, а й вказував на причини та об­ставини, які їх породжували. У романі «На білому коні» (1979), повісті «Березневе моє свято» (вві­йшла до однойм. збірки повістей та оповідань, 1983) змальовував життя акторів. Для дітей видав зб. «Цілюща вода» (1964), «Грім — вірний друг» (1979) та ін., а також віршов. книгу «Хлопчик Лі Чень». Написав біогр.-докум. кн. «Олександр Білаш» (1979), «Взяв би я бандуру: Оповіді про сучасних кобзарів-бандуристів» (1986), а також «Одіс­сея Роберта Кендюка» (1987). Упорядник зб. «Веселим пером» (1973). Автор багатьох публікацій у періодиці, зокрема в ж. «Перець». Усі за­знач. твори опубл. у Києві.