НЕМИРО́ВСЬКИ Ірен (Némirovsky Irène; 11(24). 02. 1903, Київ — 19. 08. 1942) — французька письмен­ниця. Народилася в замож. євр. родині. Після більшов. пере­вороту 1917 сімʼя Н. пере­їхала до Фінляндії, а 1919 емігрувала до Франції. Навч. у Сорбон. університеті в Парижі. 1939 разом із родиною прийняла католицтво. 13 липня 1942 заарешт. франц. поліцією за своє походже­н­ня, 17 липня цього ж року депортов. у концтабір Аушвіц (Польща), де й загинула. Авторка багатьох романів, збірок оповідань, біо­графії А. Чехова («La Vie de Tchekhov», 1946). Твори Н. написані в реаліст. манері. Її довоєн­ні романи присвячені драм. між­особистіс. стосункам. Оповіді знач. мірою ґрунтуються на досвіді її заможної, проте не­друж. родини. Перший твір, що мав успіх, — роман «David Golder» («Давид Ґольдер», 1929), оповід­ає історію батька родини, до якого дружина й дочка ставляться винятково як до джерела свого добробуту. Події перших роз­ділів роману «Le Vin de solitude» («Вино самотності», 1935) та роману «Les Chiens et les loups» («Собаки й вовки», 1940) роз­гортаються в Києві, а коли роз­почався більшов. пере­ворот у Росії, родини героїв змушені були емігрувати до Парижу, як і свого часу сімʼя Н. Письмен­ниця роз­вивала теми де­структив. стосунків юної дочки із матірʼю, яка спри­ймає власне материнство лише як тягар, взаємин дівчинки з київ. євр. родини серед. до­статку зі своїм дуже замож. родичем, що мешкав в особняку на київ. пагорбах, тощо. Найві­доміший твір — «Suite fran­çaise» («Французька сюїта») — остан. недописаний роман Н., про події деморалізов. Франції, окупов. нацистами. Письмен­ниця без­жалісно описує французів, які не витримують ви­пробувань важких часів, втрачаючи спів­чу­т­тя до ближніх і порядність. Цей роман на­друк. лише 2004. Дочки Н. не наважувалися від­крити валізу з рукописом своєї матері. Це сталося після побут. аварії, коли рукопису за­грожувало знище­н­ня. Лише тоді старша дочка письмен­ниці Д. Епштейн роз­шифрувала рукопис і пере­дала його до видавництва. Роман став бестселером у Франції, отримав поважну літ. премію «Ренодо» (2005) й світ. ви­зна­н­ня, згодом його пере­кладено багатьма мовами. Укр. мовою окремі твори Н. пере­клали Г. Малець, О. Соломарська. Деякі її романи екранізовано: «Давид Ґольдер» (реж. Ж. Дювівʼє), «Бал» (реж. В. Тьєль; обидва — 1931), «Французька сюїта» (2014, реж. С. Діб; усі — Франція), «Доню, радість моя» (Велика Британія, 1950, реж. Ґ. Ратоф, екранізація роману «Давид Ґольдер»). За романом «Бал» франц.-ар­ґентин. композитор О. Страсной створив однойм. оперу, яку по­ставлено в Гамбур. опер. театрі (Німеч­чина, 2010).