Немішаєве
Визначення і загальна характеристика
НЕМІША́ЄВЕ — селище міського типу Бучанського (до липня 2020 — Бородянського) району Київської області. 2020 утвор. Немішаїв. громаду (80,1 км2, 15 177 осіб; підпорядк. смт Клавдієво-Тарасове, села Микуличі та Пороскотень). Н. знаходиться за 21 км від Києва, 16 км від смт Бородянка та 9 км від м. Буча. Побл. с-ща протікає мала р. Топірець (притока Рокача, бас. Дніпра), на якій створ. каскад ставків. Площа 4,84 км2. За переписом насел. 2001, проживала 6301 особа (складає 96,5 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 7766 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях міжнар. значення Київ–Ковель–контрольно-пропуск. пункт Ягодин на кордоні з Польщею. Засн. 1900 на землях поміщика П. Красовського водночас із будівництвом залізниці Київ–Ковель під керівництвом нач. Пд.-Зх. залізниці Клавдія Немішаєва (нині тут є проміжна залізнична станція). Раніше ця тер. належала графам Воронцовим-Дашковим. Спочатку залізничне с-ще назвали розʼїзд «39-та верста». 1906 його перейменували на ст. Немішаєве-1, а сусід. розʼїзд «45-та верста» — на ст. Немішаєве-2. 1912 вони отримали нові назви: відповідно Н. і Клавдієве (нині смт Клавдієво-Тарасове). На поч. 1917 у Н. було 64 двори, мешкали 330 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Більшовики перейменували поселення на Шевченкове (від 1928 — знову Н.). До 1925 — у складі Київ. губ.; 1923–30 — Київ. округи; від 1932 — Київ. обл.; до 1920 — Гостомел., 1920–23 — Ворзел. волостей; 1923–30 — Гостомел., від 1930 — Бородян., від 2020 — Бучан. р-нів. 1924 проживали 312 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до 6 листопада 1943 — під нім. окупацією. До 1948 Н. входило до Микулиц. сільс. ради. Від 1950 — смт. У рад. період засн. Немішаїв. завод біохім. препаратів (на поч. 2000-х рр. збанкрутував). У Н. — Картоплярства Інститут НААНУ, агротех. коледж (засн. 1912), 2 заг.-осв. школи, 4 дитсадки; Будинок культури, дит. школа мистецтв; дільнична лікарня. Заслужений діяч мистецтв України М. Куценко створив у с-щі вокал. колективи «Чорнобривці», «Калинові дзвони», тріо «Лілея» та «Либідь». 2016 освячено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Діють також православні парафії чуда архістратига Михаїла та ікони Казан. Божої Матері й громада адвентистів сьомого дня. Збереглися руїни палацу графів Остен-Сакенів (1-а пол. 19 ст.). Встановлено погруддя Т. Шевченка. Серед видат. уродженців — еколог В. Ісаєнко й економіст, політ. діяч Ю. Каракай. З Н. повʼязані життя та діяльність селекціонерів А. Кучка (академік УААН), В. Положенця, О. Терещенка, фахівця у галузі картоплярства В. Кононученка, агрохіміка М. Власенка, агрономів В. Куценка, О. Онищенка, А. Осипчука, А. Підгаєцького, зоотехніка В. Іванова; співака, громад. діяча Я. Гулака-Артемовського, видавця, громад. діяча П. Коменданта; майстрині худож. вишивки С. Зохнюк.
Літ.: Літопис рідного краю: Бородянщина. К., 2002; 2008.
С. В. Замідра, О. К. Хоменко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
