Немошкаленко Володимир Володимирович

НЕМОШКАЛЕ́НКО Володимир Володимирович (26. 03. 1933, м. Сталінград, нині Волгоград, РФ – 25. 06. 2002, Київ) – фахівець у галузі спектроскопії твердого тіла та електрон­ної структури речовини. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1971), академік НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Держ. премії СРСР (1985), УРСР (1980), РРФСР (1989) та України (1992, 2002) у галузі н. і т., премії ім. К. Синельникова АН УРСР (1977), ім. М. Барабашова АНУ (1992) й ім. Г. Курдюмова НАНУ (1999). Орден князя Яро­слава Мудрого 5-го ступ. (1997). Закін. Київ. політех. інститут (1956). Відтоді працював в Інституті металофізики НАНУ (Київ): 1963–71 – зав. лаб. спектроскопії твердого тіла, 1971–2002 – завідувач відділу рентґеноспектрал. дослідж., водночас 1973–89 – 1-й заст. дир., 1989–2002 – директор За сумісн. 1960–71 – у Президії АН УРСР: 1960–63 – вчений секр. Відділ. фіз.-мат. наук, 1963 – заступник Гол. вченого секр., 1963–67 – заступник нач., 1967–71 – нач. наук.-організац. відділу. Був гол. ред. журналів «Метал­лофизика и новейшие технологии» (1994–2002) й «Успехи физики металлов» (2000–02). Розвинув і поглибив уявлення про зонну структуру металів, стопів і сполук; встановив залежність структури спектру валент. фотоелектронів від співвідношення їхніх перерізів фотоіонізації, виявив локалізов. стани та резонансні рівні у стопах перехід. металів; дослідив частинки місяч. ґрунту, виявив явище неокиснюваності ультрадисперс. форм простих речовин, що містяться на поверхні косміч. тіл; зробив знач. внесок у розроблення центр. проблеми фізики конденсов. стану, пов’я­заної з експерим. дослідж. елементар. збуджень електрон. підсистеми у кристалах; розробив фіз. засади створення нових унікал. матеріалів й одержав нові аморфні та високотемпературні надпровідні матеріали з особливими властивостями і спец. вироби з них, що дістали практ. застосування. На фасаді Інституту металофізики НАНУ йому встановлено бронз. мемор. дошку з барельєфом.

Пр.: Академія наук Української РСР. К., 1969; Электронная структура и элек­тронные свойства переходных метал­лов и их сплавов. К., 1971; Теоретические основы рентгеновской эмисион­ной спектроскопии. К., 1974; Электронная спектроскопия кристаллов. К., 1976; Методы вычислительной физики в тео­рии твердого тела. К., 1985; Аморфные металлические сплавы. К., 1987; Элек­тронная структура твердых тел в области фундаментального края поглощения. Введение в теорию. К., 1992; Magneto-optical and optical properties of Fe-rich Au-Fe alloy films near the fcc-bcc structural transformation region // Phys. Rev. B. 2003. Vol. 67 (усі – спів­авт.).

Літ.: Владимир Владимирович Немошкаленко: Биобиблиография ученых Укра­ины. 1993; Володимир Володимирович Немошкаленко: Біобібліографія вчених України. 2003 (обидва – Київ).

А. П. Шпак, Є. В. Кочелаб

Основні праці

Академія наук Української РСР. К., 1969; Электронная структура и элек­тронные свойства переходных метал­лов и их сплавов. К., 1971; Теоретические основы рентгеновской эмисион­ной спектроскопии. К., 1974; Электронная спектроскопия кристаллов. К., 1976; Методы вычислительной физики в тео­рии твердого тела. К., 1985; Аморфные металлические сплавы. К., 1987; Элек­тронная структура твердых тел в области фундаментального края поглощения. Введение в теорию. К., 1992; Magneto-optical and optical properties of Fe-rich Au-Fe alloy films near the fcc-bcc structural transformation region // Phys. Rev. B. 2003. Vol. 67 (усі – спів­авт.).

Рекомендована література

1. Владимир Владимирович Немошкаленко: Биобиблиография ученых Укра­ины. 1993;
   Google Scholar Internet
2. Володимир Володимирович Немошкаленко: Біобібліографія вчених України. 2003 (обидва – Київ).
   Google Scholar Internet

завантажити статтю