КО́ВТУН Владлен Кузьмич (28. 08. 1938, с. Таганча Канівського р-ну Київської, нині Черкаської обл.) — поет, громадський діяч. Між­народна премія імені С. Гулака-Артемовського (1999), літературна премія імені А. Малишка (2005). Член НСЖУ (2010), Асоціація діячів естрадного мистецтва України (2011). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1963). Працював у Києві: від 1966 — начальник від­ділу, від 1970 — за­ступник генерального директора, головний інженер, начальник промислового обʼ­єд­на­н­ня «Укрпобутрадіотехніка» Міністерства побуту УРСР; 1987 — 1-й за­ступник міністра побутового обслуговува­н­ня населе­н­ня УРСР, від 1990 — 1-й віце-президент Українського союзу обʼ­єд­нань, під­приємств і організацій побутового обслуговува­н­ня населе­н­ня «Укрсоюзсервіс»; у міськдерж­адміністрації: 1993–94 — секретар, 1995–96 — за­ступник голови. Водночас 1991–2011 — президент, від 2011 — почесний президент Федерації хокею на траві України; 1998–2000 — за­ступник керівника Управлі­н­ня справами Верховної Ради України. Від 2000 — за­ступник генерального директора Генеральної дирекції з обслуговува­н­ня іноземних пред­ставництв. Голова журі Між­обласного екологічного пісен­ного фестивалю «Мости над Россю» (від 2006). Багато віршів К. покладено на музику композиторами О. Білашем, А. Горчинським, М. Каландьонком, С. Морозом, Л. Нечипоруком, Л. Попернацьким, М. Свидюком, М. Чембержі та ін. Автор ві­домих пісень, зокрема «Однієї долі два крила», «Село моє, Нетеребка», «Сліди на снігу», «Осокори», «У Корсуні осінь», «Я часто матір згадую свою», «Моя ти Рось», «Печеряночка», «Сто доріг і одна», «Моя любов така», «Ти чуєш, брате?». Випустив із власними піснями аудіокасету «Свята ніч» (1998), компакт-диски «Я у мандри піду», «Рідний мій Шевченків краю», «Бо я біжу стома дорогами» (усі — 2008). Написав книгу «Молюсь на іме­н­ня твоє: поезія, проза» (К., 2008).