Неоліт

Визначення і загальна характеристика

НЕОЛІ́Т (від нео... і λίθоς — камінь) — епоха зародження та поширення відтворювального господарства (землеробство, скотарст­во), археологічним критерієм виокремлення якої є найдавніший глиняний посуд. Відтворюв. госп-во виникло бл. 10 тис. р. тому на Близькому Сході. У Європу (зокрема й в Україну) його носії потрапили з Пд. Малої Азії через Балкан. п-ів. Неолітизація України відбулася в 7–6 тис. до н. е. одночасно із поширенням неоліт. землеробів у Центр. Європі. На тер. Пд.-Зх. України навички відтворюв. господарства (одомашнення кіз, овець, вирощування окультурених пшениці, ячменю, гороху) та створення найдавнішого глиняного посуду запровадили внаслідок 4-х послідов. хвиль неоліт. колоністи із Подунав’я: людність гребениківської культури, культури Криш, лінійно-стрічкової кераміки культури, Кукутені-Трипілля (див. Трипільська культура). У 6–5 тис. до н. е. ці культури утворили Пд.-Зх. провінцію Н. України, яку населяли прямі нащадки найдавніших землеробів Подуна­в’я та Балкан. У 5–4 тис. до н. е. навички виробництва глиняного посуду, а згодом і відтворюв. господарства поширилися на лісові Пн. і Пн. Сх. України. Під прогресив. впливом з Пд. Зх. постали неоліт. культури Пн.-Сх. провінції Н. України: волин. культура, дніпро-донецька культурно-історична спільність, ямково-гребінцевої кераміки культура, донецька культура. Їхнє насел. виробляло глиняний посуд, але тривалий час не займалося відтворюв. госп-вом. У 5–4 тис. до н. е. у Надпорожжі та Надазов’ї розвивалася сурська культура, у гір. Криму — таш-аїрська культура. Кінець Н. на території України пов’язу­ють із поширенням перших металевих виробів із міді на Пд. — 5 тис. до н. е., на Пн. — у 4–3 тис. до н. е.

Завантажити статтю