Неорелігії

НЕОРЕЛІ́ГІЇ — термін, яким по­значають оформлені в другій половині 20 столі­т­тя нові конфесії, релігійні групи, духовні течії, Церкви, поява яких повʼязана з модерновими процесами в релігійній сфері. Н. зумовлені змінами світо­гляд. парадигм, кризою традиц. релігій, взаємо­­впливами різних культур. світів. Водночас, вони ви­ступають результатом реліг. ініціативи окремих осіб, які, базуючись на певній віро­сповід. традиції (або синкретизмі декількох), творять нове віровче­н­ня, культ, організацію. Остан­ню вважають самодо­статньою і незалежною від будь-якого реліг. центру, а її засновника і кер. — обраним Богом. Класифікуючи числен­ні Н., виділяють утворе­н­ня неохристиян. (див. Неохристиянство), неоорієнтал. (необуд­дизм, неоіндуїзм), неоязичниц. (див. Неоязичництво), нью-ейджів. (синкретич.; див. Нью ейдж) орієнтації. За­звичай первісно Н. — частина молодіж. рухів, що виникають в середовищі інтелектуалізов. верств населе­н­ня. Майже всі ві­домі Н. пред­ставлені в Україні. Станом на 2020 в Україні діяло 1419 офіційно зареєстров. нео­реліг. організацій, зокрема неохристиянських — 1002, рідновірських (неоязичницьких) — 159, орієнталістських — 148, самобут. вірува­н­ня — 30, ін. — 80. Найчисельнішими є харизматичні організації, кількість яких по­стійно збільшується.

Завантажити статтю