Неохристиянство

Визначення і загальна характеристика

НЕОХРИСТИЯ́НСТВО  — релігійні течії, що виникають у межах традиційного християнства з метою приведення його до вимог часу. Від серед. 20 ст. християн. Європа й Америка зіткнулися з появою числен. відгалужень заг.-християн., євангеліст. характеру, переважно від протестант. Церков (див. Протестантизм). Новоствор. Церкви базуються на Біблії як осн. віро­сповід. джерелі і на особі Ісуса Христа як центр. фігурі своїх реліг. доктрин. Для неохристиян. груп характерні: критика ортодоксал. християнства за відхід від первіс. традицій; оголошення своєї Церкви єдиноістин., відроджувал. рухом євангел. християнства, навіть месіанським у спасінні Христової віри; досконале знання Біб­лії з дозволом вільного її прочитання та влас. інтерпретаціями, піднесення їх до рангу віро­сповід. джерел (додатк. писання, одкровення), авторитетніших часом за Біблію; визнання Ісуса Христа поруч із своїм лідером — керівник Церкви, якого вважають пророком, посланцем Бога. Від істор. християнства Н. відрізняється своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо. В Україні Н. представлене різноманіт. харизматич. Церквами, серед них — Християн. місія «Еммануїл», «Лівобережна церква Христа», «Церква скелі», «Нове життя», «Боже слово», «Хвала і поклоніння». Найбільшими харизматич. течіями в Україні є Об’єдн. Повного Євангелія (361 організація), Укр. Християн. Євангел. Церква (146), «Відродження» (137), «Нове покоління» (84), Церква Живого Бога (57); неопротестантизм репрезентують Новоапостольська Церква (53 організації), Церква Христа (119), Церква Ісуса Христа Святих остан. днів (34; див. Мормони), «Армія спасіння» (11).

Завантажити статтю