Неоязичництво

Визначення і загальна характеристика

НЕОЯЗИ́ЧНИЦТВО  — загальна назва нових релігійних рухів, що ґрунтуються і зорі­єнтовані на відродженні дав- ніх вірувань, звичаїв та обрядів, уявлень про богів-покровителів і міфологічної форми свідомості. На відміну від язичництва, що поставало й формувалося стихійно і в безконфесій. середовищі як наслідок зіткнення давніх людей з природою і прагненням дати цьому пояснення, Н. постає як свідоме відродження і культивування традиц. язичниц. віро­вчення і обряд. комплексу. Н. — один із сучас. напрямів духовно-реліг. пошуків відродження дохристиян. форм світогляду як основи гармоній. взаємодії з природою і суспільством. Язичництво не зникло повністю в жодній із країн, що знаходиться під впливом світ. релігій. Всупереч християнізації чи мусульманізації воно продовжує існувати у видозмінених, часто неяв. формах: у двовір’ї, неофіц. нар. культурі карнавалів і ритуалів, архаїч. формах місц. свят, а також у традиц. віруваннях, обрядах і повір’ях. В Україні Н. протягом століть протистояло християнству. Захопленню сучас. людей язичництвом сприяє незавершеність перебудови протягом майже тисячоліття сусп. свідомості на основах монотеїстич. світогляду (див. Монотеїзм), що виражається в домінуванні у православ. вірян зовн. форм релігійності. Християнство перемогло в містах лише в 12–13 ст., а в селах десь у 14–17 ст. Сільська ж традиц. культура так і залишалася двовірною з домінуванням пом’якшених християнством язичниц. рис. В останні десятиліття з’явилося кілька язичницьких за своєю світогляд. природою течій, що мають своїх ідеологів (вчителів) і групуються навколо їх послідовників. Спостерігається тенденція поєднання неоязичників в громади й активна пропаганда язичниц. вірувань. В Україні до неоязичниц. організацій зараховують: «Укр. Рідну Віру» (куратор — Г. Лозко), «Собор Рідної Укр. Віри» (О. Безверхий), «Рідну Віросповідну Віру» (В. Куровсь­кий), «Великий Вогонь» (Г. Боценюк). Оскільки «Рідна Укр. Нац. Віра» Л. Силенка є монотеїстичною, вона не належить до Н. Нині її сповідники є і в укр. діаспорі (куратор — Б. Свириденко). В Україну також проникає сформована В. Голяковим рос. неоязичниц. течія «Схорон єж словен» («Союз слов’ян»). Громади Н. не чисельні й діють лише в містах, хоч мали б знайти поширення у сільс. місцевості. За змістом віровчення та обрядів їх варто називати «рідновірськими». На поч. 2020 в Україні діяло 159 організацій.

Завантажити статтю