Розмір шрифту

A

Неоязичництво

НЕОЯЗИ́ЧНИЦТВО — загальна назва нових релігійних рухів, що ґрунтуються і зорі­єнтовані на від­роджен­ні дав- ніх вірувань, звичаїв та обрядів, уявлень про богів-покровителів і міфологічної форми сві­домості. На від­міну від язичництва, що по­ставало й формувалося стихійно і в без­конфесій. середовищі як наслідок зі­ткне­н­ня давніх людей з природою і прагне­н­ням дати цьому поясне­н­ня, Н. по­стає як сві­доме від­родже­н­ня і культивува­н­ня традиц. язичниц. віро­вче­н­ня і обряд. комплексу. Н. — один із сучас. напрямів духовно-реліг. пошуків від­родже­н­ня дохристиян. форм світо­гляду як основи гармоній. взаємодії з природою і су­спільством. Язичництво не зникло повністю в жодній із країн, що знаходиться під впливом світ. релігій. Всупереч християнізації чи мусульманізації воно продовжує існувати у видо­змінених, часто неяв. формах: у двовірʼї, неофіц. нар. культурі карнавалів і ритуалів, архаїч. формах місц. свят, а також у традиц. вірува­н­нях, обрядах і повірʼях. В Україні Н. протягом століть протистояло християнству. Захоплен­ню сучас. людей язичництвом сприяє незавершеність пере­будови протягом майже тисячолі­т­тя сусп. сві­домості на основах моноте­їстич. світо­гляду (див. Монотеїзм), що виражається в домінуван­ні у православ. вірян зовн. форм релігійності. Християнство пере­могло в містах лише в 12–13 ст., а в селах десь у 14–17 ст. Сільська ж традиц. культура так і залишалася двовірною з домінува­н­ням помʼякшених християнством язичниц. рис. В остан­ні десятилі­т­тя зʼявилося кілька язичницьких за своєю світо­гляд. природою течій, що мають своїх ідеологів (вчителів) і групуються навколо їх послідовників. Спо­стерігається тенденція по­єд­на­н­ня неоязичників в громади й активна пропаганда язичниц. вірувань. В Україні до неоязичниц. організацій зараховують: «Укр. Рідну Віру» (куратор — Г. Лозко), «Собор Рідної Укр. Віри» (О. Без­верхий), «Рідну Віро­сповід­ну Віру» (В. Куровсь­кий), «Великий Вогонь» (Г. Боценюк). Оскільки «Рідна Укр. Нац. Віра» Л. Силенка є моноте­їстичною, вона не належить до Н. Нині її сповід­ники є і в укр. діаспорі (куратор — Б. Свириденко). В Україну також проникає сформована В. Голяковим рос. неоязичниц. течія «Схорон єж словен» («Союз словʼян»). Громади Н. не чисельні й діють лише в містах, хоч мали б зна­йти пошире­н­ня у сільс. місцевості. За змістом віровче­н­ня та обрядів їх варто називати «рідновірськими». На поч. 2020 в Україні діяло 159 організацій.

Д. В. Базик

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2021
Том ЕСУ:
23
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
73636
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
450
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 13
  • середня позиція у результатах пошуку: 4
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 4): 192.3% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Неоязичництво / Д. В. Базик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-73636.

Neoiazychnytstvo / D. V. Bazyk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2021. – Available at: https://esu.com.ua/article-73636.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору