НЕПА́Л, Федеративна Демократична Республіка Непал — країна у Пів­ден­ній Азії, у центральній частині Гімалайських гір. На Пів­ночі ме­жує з Китаєм, на Пів­дні, Заході і Сході — з Індією. Площа 147 181 км2. Населе­н­ня 28,609 млн осіб (2019). Складна етнічна та кастова структура су­спільства формує су­спільно-політичні процеси у Непалі та є основним фактором нерівності у до­ступі до су­спільних благ. Перманентні зміни в етнічній та кастовій структурі (125 груп за пере­писом 2011, 60 — 1991) об­умовлені активними процесами самоідентифікації цих груп. До вищих каст (32 % населе­н­ня Непалу) належать брахмани, кшатрії, тхакурі, саньясі/даснамі, каястха; до каст середнього рівня (14,5 %) — ядав, кану/халувай, телі; найнижчого рівня (12,6 %) — камі, дамаї/дхолі. У Непалі нараховується 60 етнокультурних груп: магари, таманґи, невари, раї, гурунги, лімбу, шерпи, сунвари, тхару, ґанґаї, дхімал. 15 етнічних та кастових груп, чисельність яких менша 2 тис. осіб, пере­бувають на межі зникне­н­ня. Офіційна мова — непальська. Серед 123-х мов (2011) найпоширеніші — майтхілі (11,7 %), бходжпурі (6 %), тхару (5,8 %), таманґ (5,1 %), неварська (3,2 %). Віро­­сповіда­н­ня: пере­важно індуїзм (81,3 %), також буд­дизм (9 %), іслам (4,4 %). Міське населе­н­ня становить 20,2 %. Для країни характерне пере­селе­н­ня з гірських ра­йонів на тераї (заболочені території біля під­ніж­жя Гімалаїв), де проживає понад 50 % всього населе­н­ня. Адміністративно-територіальний поділ — 7 провінцій. Столиця — Катманду (1,376 млн осіб, 2019). Форма державного правлі­н­ня — федеративна парламентська республіка. Глава держави — президент (від 2015 — Бідхʼя Деві Бхандарі), якого обирають на 5 років. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент: Палата пред­ставників та Національна асамблея. Грошова одиниця — непальська рупія. Член ООН, Азійського банку роз­витку, Асоціації регіонального спів­робітництва Пів­ден­ної Азії, Між­народного банку рекон­струкції та роз­витку, СОТ. 

Історична довід­ка

Перше ві­доме державне утворе­н­ня (8 століть до нашої ери — 3 столі­т­тя), що сформувалося у долині Катманду (знаходилася на пере­тині торгових шляхів із Тибету до Індії), було засноване кіратами. Згодом їх витіснили племена-носії індуїзму, які заснували королівство Лічаві. У 9–12 столі­т­тях у долині правила династія Тхакурів, а від 13 столі­т­тя склалася держава неварів, якою до 18 столі­т­тя правила династія Малла. На­прикінці 15 столі­т­тя вона роз­палася на князівства (фактично міста-держави), що й нині є потужними адміністративними центрами (Катманду, Патан (нині Лалітпур), Бхактапур). У 1 тисячоліт­ті до нашої ери з Пів­нічного Заходу уздовж Гімалаїв роз­селялися племена кхасів, які згодом сформували кхаську державу, після роз­паду якої на­прикінці 14 столі­т­тя у Західному Непалі сформувалися 2 конфедерації князівств — Баїсі та Чоубісі. 1559 засноване князівство Горкха, що у 18 століт­ті під­корило навколишні князівства і 1769 створило Непальську державу (до кінця 19 столі­т­тя офіційна назва Непалу — королівство Горкха) зі столицею в Катманду. Князь Прітхві Нараян Шах став першим королем Непалу, роз­почавши період правлі­н­ня династії Шах. Військова екс­пансія в на­ступні десятилі­т­тя продовжилася спробою при­єд­нати до Непалу території Сік­кіму, що була зупинена непало-тибетською війною, в якій 1792 Непал за­знав поразки. В результаті англо-непальської війни 1814–16, згідно із Сугаул. договором Непал втратив третину територій, його зовнішня політика стала під­кон­трольною британській владі. 1846 генерал Джанг Бахадур Рана за під­тримки армії здійснив державний пере­ворот. Узурпувавши владу, він став премʼєр-міні­стром (зробив цю посаду спадковою) та головнокомандувачем, лишивши королю лише пред­ставницькі функції. Правлі­н­ня династії Рана характеризувалося авторитаризмом, централізацією влади та самоізоляцією, за винятком тісних контактів із британською колоніальною владою в Індії (непальські солдати-гуркхи брали участь у придушен­ні пов­­стань в Індії та інших колоніях, у 1-й та 2-й світових війнах). У 1940–50-х роках у Непалі активізувалося політичне життя, була створена перша політична партія — Національний кон­грес, що роз­почала боротьбу з авторитаризмом та за встановле­н­ня кон­ституційної монархії. 1951 премʼєр-міністр Мохан Шумшере Рана подав у від­ставку, було проголошено кон­ституційну монархію на чолі з королем Трибуваном Бір Бікрам Шахом, роз­почато політичні реформи. 1959 Національний кон­грес пере­міг на перших у Непалі виборах. 1960 король Махендра Бір Бікрам Шах Дев узурпував владу, зокрема ввів пряме правлі­н­ня, роз­пустив парламент, увʼяз­нив членів уряду та заборонив діяльність партій. У 1970–90-х роках від­булася низка крово­пролитних заворушень, внаслідок яких король Бірендра Бір Бікрам Шах Дев погодився на проведе­н­ня низки політичних реформ із послабле­н­ня централізації влади, було знято заборону на діяльність політичних партій, обмежено владу короля кон­ституційною монархією. 1991–94 від­булися парламентські вибори, на яких більшість сформували комуністи. 1990-і роки характеризувалися політичною не­стабільністю та економічною стагнацією. 1996 комуністи-мао­­їсти роз­почали збройну боротьбу з метою повале­н­ня монархії. За під­тримки місцевого населе­н­ня вони взяли під контроль західні і центральні території Непалу. 2001 спадкоємець престолу Діпендра Бір Бікрам Шах вбив королівську родину, після чого здійснив самогубство. Новим королем став брат загиблого короля Гʼянендра Бір Бікрам Шах Дев, який за­стосував армію проти мао­їстських партизан. По­стійні напади і терористичні акти загонів мао­їстів та каральні операції непальської армії загострили політичну кризу, при­скоривши економічний занепад, оскільки унеможливили роз­виток туризму, який приносив значні валютні надходже­н­ня. На початку 2005 король оголосив над­звичайний стан та ввів пряме правлі­н­ня, роз­пустивши уряд та заарештувавши партійних лідерів. Однак ці дії згуртували усі опозиційні сили. Політична криза загострилася, 2006 від­булися масові заворуше­н­ня по всій території Непалу, внаслідок придуше­н­ня яких загинули десятки протестувальників. Король був змушений від­новити діяльність уряду та парламенту, до складу яких уві­йшли пред­ставники комуністів-мао­їстів. Пов­станці склали зброю та згодом були інтегровані у Збройні Сили Непалу. 2007 була прийнята тимчасова кон­ституція, за якою короля по­збавлено статусу глави держави, Непал було проголошено федеративною демократичною республікою. На парламентських виборах 2008 пере­могу здобули Комуністична партія Непалу (мао­їстська), Національний кон­грес та Комуністична партія Непалу (обʼ­єд­нана марксистсько-ленінська). Ці партії формували політичне життя Непалу протягом на­ступного десятиріч­чя. 2015 прийнято нову кон­ституцію. Сучасна політична ситуація в Непалі лишається не­стабільною.

Природні умови

Територія Непалу під­німається уступами з Пів­дня на Пів­ніч, природні умови змінюються від Індо-Ґанґетської рівнини (Зовнішні тераї, 200–250 м) до Перед­гімалаїв (гори Шивалік, 700–1000 м), зниже­н­ня Внутрішніх тераїв (Бхабар), Малих (хребет Махабхарат, до 3000 м) і Великих (середні висоти 6000 м, 8 вершин — понад 8000 м, зокрема гора Джомолунґма, 8848 м) Гімалаїв. Від Махабхарату Великі Гімалаї від­діляє широка 25-кілометрова де­пресія. На крайньому Пів­ночі Заходу територія Непалу між Гімалайським хребтом та горами Тибету про­стягається плоскогірʼя Бхот. Територія Непалу лежить у зоні сейсмічної активності. Найсильніші землетруси у Непалі від­бувалися 1916, 1934, 2015. Найбільший льодовик Непалу — Кхумбу. Найбільші річки: Косі, Ґандакі, Карналі. Клімат Непалу формується під впливом висотної поясності та мусон­них повітряних мас, залежить від екс­позиції схилів та конфігурації хребтів і долин. Тераї знаходяться у зоні тропічного мусон­ного клімату: характерні спекотне літо (+30 °С і вище) і тепла зима (+10 — +20 °С); кількість опадів зменшується з 1800 мм/рік на Сході до 900 мм/рік на Заході. Зима посушлива, можливі пилові бурі. У минулому заболочені тропічні ліси були вирубані й пере­творені на агроландшафти. На схилах хребта Шивалік до висоти 1000 м ростуть мусон­ні листопадні ліси (пере­важає дерево сал); у зниже­н­нях та між­гірських котловинах — місцевість, схожа на саван­ну (слонова трава, тростина, бамбук, акація катеху). Тварин­ний світ: чорний буйвол, дика кішка, летюча миша, біла чапля, гавіал, черепаха. У лісах Шиваліку водяться шакал, мавпа, кабан, леопард, тигр; носороги майже винищені. У гірських ра­йонах на висоті 1000–2500 м температура влітку становить близько +20 °С, взимку значний добовий пере­пад температур від +15 °С вдень до –4 °С вночі; кількість опадів становить від 2200 мм/рік на Сході до 1700 мм/рік на Заході. Ростуть вічнозелені широколистяні ліси субтропічного типу (магнолія, рододендрон, камфорне дерево, фікус). У гірських ра­йонах на висоті 2500–4000 м температура влітку становить +15 — +20 °С, взимку — до –20 °С; кількість опадів 1000–1500 мм/рік. Рослин­ність з висотою змінюється від широколистяних (дуб, граб, каштан, клен) до хвойних (кедр гімалайський, сосна блакитна, тсуга, ялина срібляста, ялівець) і березових лісів. Тварин­ний світ: гімалайський ведмідь, тибетський вовк, кабарга, панда, тибетська лисиця, гімалайський заєць, лангур. Вище 4000 м клімат аналогічний антарктичному, температура влітку менше +10 °С, а на висоті 5200 м — нижче 0 °С; опади не­значні, на пів­нічних схилах до 500 мм/рік, взимку — близько 100 мм/рік. До 5100 м про­стягається субальпійська і альпійська рослин­ність (анемон, мак, примула, едельвейс) із чагарниками. На плоскогірʼї Бхот, де середньорічна кількість опадів становить 200–400 мм, та на пів­нічних схилах Великих Гімалаїв поширені сухі степи (софора, полин, карагана). Тварин­ний світ: ірбіс, тибетська лисиця, гімалайський ведмідь, тибетський вовк, дикий як, дика коза, тибетська антилопа, гірський баран. Серед птахів — стервʼятник, беркут, сніговий голуб, снігова куріпка, улар. Діють 12 національних парків, серед них найві­доміші — «Сагарматха», «Лангтанг», «Рара», «Шей-Пхоксундо», «Макалу-Барун», «Шивапурі-Нагарджун», «Шуклафанта», «Парса», «Читван». 

Економічний і культурний роз­виток

За соціально-економічними показниками Непал належить до країн, що роз­виваються. ВВП становить 24,9 млрд дол. США (2017), у роз­рахунку на особу — 2,7 тис. дол. США. Непал — аграрна країна. Основна культура — рис, який вирощують на теренах, у гірських долинах (до висоти 2100 м), на терасованих схилах, також кукурудза, просо, пшениця, бобові. Джут та цукрову тростину культивують у східних тераях, пере­важно на екс­порт. На високогірʼях Непалу за­ймаються скотарством, зокрема роз­водять яків, цзо, овець та кіз. Є запаси міді, заліза, свинцю, цинку, кобальту, нікелю, золота, срібла, слюди, графіту, магнезиту. Основні галузі промисловості: текс­тильна та деревооб­робна. Транс­порт­на мережа слабороз­винена. Поширені натуральне господарство, промисли та ремесла. Важливе місце у сфері обслуговува­н­ня за­ймає туризм. Непал екс­портує одяг, бобові, килими, текс­тиль, сік, вироби з джуту; основні торговельні партнери — Індія, США, Туреч­чина; імпортує нафто­продукти, машини та обладна­н­ня, золото, електротовари, медичні препарати; основні торговельні партнери — Індія, Китай. Архітектурні памʼятки: у долині Катманду — ступи Сваямбунатх, Боднатх, храми Пашупатинатх, Чангу Нараян (усі — 5 столі­т­тя), архітектурні комплекси площ у Катманду (16–17 столі­т­тя), Лалітпурі (17 столі­т­тя), Бхактапурі (17–18 столі­т­тя; усі належать до памʼяток ЮНЕСКО), пагоди Хіранья-Варна Махара-Віхар (12 столі­т­тя), Махендранатх (15 столі­т­тя), храми Махабуд­да (14 столі­т­тя), Крішна-Мандір (17 столі­т­тя; усі — Лалітпур). Серед інших памʼяток — ступа у Рама­грамі (3 столі­т­тя до н. е.), храм Джанакі Мандір у Джанакпурі (1910), а також лама­їстські монастирі, архітектурні комплекси міст Лумбіні (можливе місце народже­н­ня Будди; належить до памʼяток ЮНЕСКО), Панаоті, Ло Мантанг, Кіртіпур, Тансен. 

Звʼязки з Україною

Справами громадян Непалу в Україні відає посольство Непалу у РФ, українців у Непалі — посольство України в Індії. Значний внесок у роз­виток туризму і туристського бізнесу в Непалі зробив український під­приємець Б. Лісаневич (його погру­д­дя встановлено по­близу Національного туристичного агентства), який 1954 від­крив у Катманду «Royal Hotel» — перший готель європейського типу, що став центром світського життя країни.